Громадський активіст
БЛОГИ
Про це у своєму блозі розповідає голова PR-спільноти Асоціації «IT Україна» Юлія Маліч, передають Патріоти України.
"Найсміливіші співвітчизники 1 липня полетіли в Туреччину. Але що робити, якщо в Туреччині ви вже були? І якщо готелі all-inclusive не входять до кола ваших інтересів, але водночас хочеться відпочити від пандемії, побачити нову країну, отримати новий досвід?
Моя порада — летіть в Албанію!
Коли ми приймали рішення про поїздку, Албанія входила в так звану «зелену зону»: українці могли перетинати кордон без обмежень, після повернення в Україну карантин був необов'язковий. Днями країна перейшла в «червону зону», однак це не означає, що Албанія закриє кордони для українських туристів — на процедуру прильоту зміна статусу не впливає. Тільки повернувшись в Україну потрібно буде зробити ПЛР-тест або самоізолюватись на два тижні із застосунком Дій вдома.
Водночас важливо пам'ятати, що дані постійно оновлюються, і країни можуть «стрибати» зі списку в список. Крім того, можуть з'являтися нові вимоги і правила. Такі вже часи. Але на мій погляд, літній відпочинок того вартий.
Ми вилетіли в Албанію другим літаком, в обох аеропортах всім туристам виміряли температуру, на шляху проходження дотримувалися маскового режиму. У всіх ресторанах і готелях албанських курортів стоять санітайзери.
Албанія — одна з тих країн, які тільки починають здобувати туристичну популярність. Зараз тут відпочивають переважно італійці — до того ж добираються, здебільшого, на поромі.
Албанська історія дивовижна — від давньогрецьких поселень до Османського панування і комунізму. Основна релігія — іслам, хоча за албанцями не скажеш, що вони релігійні. Заборона на релігію в комуністичний період дається взнаки. До речі, по всій країні можна побачити побудовані комуністичним диктатором Енвером Ходжею бункери. Їх більше, ніж пів мільйона, і в разі нападу зовнішніх ворогів вони змогли б вмістити всіх жителів країни.
Албанці вкрай доброзичливі люди. Багато хто говорить англійською, охоче йдуть назустріч, люблять пригощати гостей.
Водночас тут не Єгипет і не Туреччина — тут не підходять до перехожих з криками «купи сувенір», не обраховують і не прагнуть обдурити туристів. На вулицях почуваєшся спокійно.
Албанія славиться своїми пляжними курортами. Найвідоміші — Дуррес, Влера, Саранда і Ксаміль. Дуррес — велике місто на Адріатичному морі, з безліччю ресторанів, екскурсіями, археологічним музеєм. Влера — курорт на стику двох морів, Адріатичного й Іонічного, тут можна полежати на чистих піщаних пляжах. Саранда і Ксаміль — міста на відстані п'яти годин шляху автобусом від аеропорту, на узбережжі теплого Іонічного моря. Обидва курорти мають розмаїття пляжів, до того ж вони розташовані в безпосередній близькості від острова Корфу — до Греції звідси рукою дістати.
Ми вибрали Ксаміль, адже тут розташовані ті самі Албанські Мальдіви — пляжі з ідеально білим піском і прозорою бірюзовою водою. Бухти Ксаміля і Саранди оточені мальовничими горами, з терас місцевих ресторанів відкриваються запаморочливі види, а свіжі морепродукти саме з цього регіону (за словами місцевих) розвозять по всій країні.
Повторюся, на Єгипет і Туреччину албанські курорти мало схожі. Готелі, переважно, невеликі, сімейного типу (ціни стартували від 550 євро за тур на двох без харчування). Найчастіше в готелях працюють самі власники і їхні сім'ї.
З мінусів:
● крім ресторанів і невеликих магазинів розваг майже немає, немає і анімації — якщо ви таке любите
● міські тротуари суцільно перекриті запаркованими авто, знайти тінисту вулицю, якою можна спокійно прогулятися вдень, майже неможливо.
● торгових центрів тут небагато, на шопінг можна не розраховувати
● банківською карткою розрахуватися можна далеко не скрізь
З плюсів:
● на всіх пляжах (навіть громадських) є кабінки для переодягання, на багатьох обладнані душі (що рідкість для безкоштовних українських пляжів)
● ресторани на кожному кроці
● дешевий громадський транспорт і таксі
● всюди пропонують на прокат сапи, байдарки і катамарани
● на пляжах і в готелях безкоштовний вай-фай
Пляжі
У Ксаміле є пляжі на будь-який смак і гаманець — приватні і громадські, галькові, піщані, пляжі на понтонах, «мальдівські» і просто красиві. Ціни на приватних пляжах — від 4 до 10 євро за два лежаки і парасольку на цілий день. Громадські пляжі чисті, з такою ж бірюзовою водою, і безкоштовні.
Ода албанській кухні
Окремо варто сказати, що албанська кухня — одна з найкращих у світі за співвідношенням ціна/якість. Це унікальне поєднання грецьких, італійських і турецьких кулінарних традицій. В Албанії в сільському господарстві заборонено використання хімікатів, тому м'ясо, овочі, фрукти і все інше — натуральне і корисне. У будь-якому ресторані годують свіжими морепродуктами — ризото з крабом (7 євро), соте з кальмарами (6 євро), восьминіг на грилі (10 євро), ціла дорадо (5 євро). Традиційні м'ясні страви, наприклад, баранина в йогурті (6 євро) так само популярні серед місцевих, як і морепродукти. Якщо замовити мохіто, м'яту для коктейлю зірвуть просто зі спеціального кущика, який росте біля ресторану. Загалом, гастрозахват.
Албанці дуже гостинні, після вечері майже у всіх закладах роблять комплімент — пригощають фруктами на десерт. Кава тут так само ароматна, як у Туреччині (саме турки її сюди й завезли).
Туристам пропонують екскурсії до історичних та природних пам'яток, можна відправитися на човні до сусідніх островів або просто помилуватися заходом. Є тут і справді унікальні місця. Для мене таким місцем став Національний парк Бутринт. Колись це було ціле місто, а в 45 році до н.е. Юлій Цезар вирішив відправляти сюди своїх солдатів-ветеранів. Сьогодні Парк Бутринт входить до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.
Тут на вас чекають римський амфітеатр, римські парні кімнати, стародавні укріплення, антична мозаїка, середньовічна базиліка, венеціанська фортеця XIV століття — і все це в густій тіні дерев національного парку. А вхід коштуватиме всього 5 євро.
Крім того, всього за 15–20 хвилинах їзди від Бутринту — Саранда, де ви побачите фортецю Лекурсі. Її побудував Сулейман Пишний для контролю над тутешньою колонією і сусіднім островом Корфу.
Словом, Албанія — прекрасне місце, аби втекти від суєти і отримати унікальні враження. Криза — це не тільки заборони. Це ще й можливість дізнаватися нові країни і відкривати нові напрямки."
14 вересня за новим церковним календарем (27 вересня за старим) - Воздвиження Хреста Господнього, нагадують Патріоти України. Свято пов'язане з ім'ям рівноапостольної Олени, матір'ю імператора Костянтина, яка, згідно з церковним переказом, відшукала Хр...
Різдво Пресвятої Богородиці віруючі за новим стилем відзначають 8 вересня. І цей день вважається дуже сильним енергетично, а молитви мають особливу потужність. За однією з традицій жінки, у яких немає дітей, накривають святковий стіл і запрошують бідни...
