Степан Бакунець народився в селі Тинне Сарнівського району Рівненщини. Закінчив три класи польської школи, передають Патріоти України з посиланням на Gazeta.ua.

"У листопаді 1942-го прийшов до нас незнайомець. Батька не було, то він говорив із матір'ю. Спитав, що читаємо. Відповіли: "Війна зараз. Не до книжок". Чоловік вернувся за кілька днів. Приніс "Кобзар" і кілька журналів. Обдивився хату і сказав, що до нас прийдуть люди. Пізніше дізналися, що то був товариш і земляк Степана Бандери – Григорій Перегіняк. Мав два псевдо – "Довбенко" і "Коробка". За кілька днів до нашої хати приїхали зо 30 людей. Привезли підводу продуктів і кухонного начиння. Лишили нам половину хати, а дві кімнати самі зайняли. Там проходили вишколи для членів Організації українських націоналістів. П'ять учителів викладали їм мову й історію. Ми з братами вечорами теж інколи до них приєднувалися", - розповідав Степан Бакунець.

На початку 1943 року став стрільцем першої сотні Української повстанської армії. Брав участь у бою УПА проти німців і радянської армії 7 лютого 1943 року у Володимирці на Рівненщині.

1945-го за "антирадянську пропаганду й агітацію" засудили до 10 років таборів. Покарання відбував у Казахстані й на Колимі. Працював на будівництві Актюбинської теплової станції та на золотій рудні в селищі імені Бєлова у Магаданській області Росії.

Після звільнення працював мельником і механізатором. Був удівцем. Мав двох дочок. Син Микола помер у дитинстві.