Нежива вода: Чорне море перетворюється в стічну яму Європи

Чорне море перетворюється в стічну яму Європи: річки несуть сюди пластик та хімікати з двох десятків країн. Кількість відходів, які щорічно потрапляють в Чорне море, обчислюється тоннами, кажуть вчені, передають Патріоти України з посиланням на НВ.

"Сміття — це проблема всієї Європи, а Чорне море є найзабрудненішим за часткою плаваючого сміття, — розповідає Ярослав Слободник, керівник групи експертів проекту EMBLAS, спрямованого на збереження екосистеми Чорного моря. — Його тут [у Чорному морі] приблизно вдвічі більше, аніж в Середземному".

Свої висновки вчений підкріплює цифрами: якщо в Чорному морі на 1 кв. км припадає 90,5 одиниці сміття, то в Середземному дослідники нарахували лише 52 одиниці на аналогічну площу. А хімічний аналіз чорноморської води показує присутність 124 забруднюючих речовин, серед яких пестициди, ртуть, антибіотики і навіть залишки сонцезахисного крему. Як пояснюють екологи, одна з ключових причин такої тривожної ситуації - географічне розташування.

«До нашої акваторії несуть свої води найбільші річки Європи, — каже Євген Дикий, керівник групи морських біологів проекту EMBLAS. — Саме вона — зона виносу вод Дунаю, Дністра, Дніпра і Південного Бугу». З річками до басейну Чорного моря потрапляє левова частина забруднення: за підрахунками вчених, за одну годину до 50 одиниць сміття.

Якщо цю проблему не вирішити найближчим часом, вважають дослідники, у недалекому майбутньому в Чорному морі з’являться цілі острови сміття, а разом з цим почне руйнуватися екосистема, що загрожує вимиранням риби і отруєнням людей.

Ложка дьогтю в бочці моря

Під таким точним мікроскопом Чорне море не аналізували, мабуть, ще ніколи. Під егідою ЄС та ПРООН українські, грузинські і російські фахівці, об'єднані проектом EMBLAS, досліджували його акваторію вздовж і поперек протягом останніх чотирьох років. Дані збирали по крупицях: брали проби води, дна, молюсків, рослин, риб і, звичайно ж, рахували сміття. А його виявилося чимало, причому 83% знахідок — пластикові неперероблювані відходи.

Хоча відповідальність за це лежить не лише на безтурботних туристах, які кидають пластикові пляшки. Не останню роль в екології Чорного моря грає його географічне розташування. Дунаєм сюди пливе сміття з 14 європейських країн, запевняє Дикий. Адже через вузькі і завантажені протоки Босфор і Дарданелли у моря фактично немає повноцінного зв’язку зі Світовим океаном. Зате є величезний водозбірний басейн. «У Чорне море потрапляє забруднення з площі в п’ять разів більшої, аніж саме море», — розводить руками Дикий.

Хімічний склад чорноморської води теж далекий від ідеалу: з комунальними і промисловими стічними водами туди потрапляють антибіотики, пестициди, масла і метали. А Мінекології називає винних: найбільшими забруднювачами води в 2018-му були підприємства Азовсталь, Дніпровський меткомбінат, Київводоканал, Дніпроводоканал і Львівводоканал.

Цікаво, що дослідження EMBLAS показало наявність у водах Чорного моря особливо токсичних пестицидів, які Європа не виробляє вже більше 20 років. «Це означає, що хтось в Україні ще використовує їх у сільському господарстві», — пояснює Слободник.

Крім того, річки приносять залишки добрив, в яких містяться азот і фосфор, що сприяє цвітінню води. Через це світло не проникає в глибини, а морська флора вимирає, попутно обдаровуючи прибережні води зеленуватою плівкою та неприємним запахом.

Ще одне джерело забруднення моря — порти і морський транспорт. Там, де судноплавство набирає промислових обертів, окрім нафтових плям у воду потрапляють хімікати для захисту покриття кораблів.

Всі ці речовини токсичні для морських організмів навіть у невеликих концентраціях, кажуть екологи, і можуть накопичуватися в рибі і морепродуктах, а отже, негативно впливати на здоров’я людини.

Найбільш забрудненим фахівці вважають море в одеському порту і маркують його на своїх картах тривожним червоним кольором. «Червоні кольори у нас — це дельта Дунаю та акваторія порту біля Одеси», — підкреслює заступник міністра екології Микола Кузьо.

Туманна морська далина

Тепер перед ученими і чиновниками стоїть непросте завдання: всі отримані дані мало систематизувати, ними потрібно правильно скористатися. Оскільки моніторинг проводився за участю ЄС, нині від чиновників чекають стратегії з порятунку Чорного моря.

Питання зі стічними водами, наприклад, можна вирішити за допомогою модернізації очисних споруд. На основі подібних проектів для річкових басейнів країн Євросоюзу Слободник вже підрахував, що на очисні споруди для українських річок знадобиться близько 15 млрд євро. «Це я ще не торкнувся промислових відходів і сільського господарства», — уточнює вчений.

Щоб запобігти попаданню пестицидів в грунт, експерти пропонують вивести з обороту найбільш небезпечні речовини. «Наприклад, не використовувати їх на певній відстані від водойм, щоб вони туди не потрапляли», — каже Кузьо.

План скорочення промислових викидів та державне регулювання певних хімічних сполук косметичної і фармацевтичної галузей — шлях, який пройшли країни Євросоюзу, борючись за поліпшення екології. «У 2001-му почало працювати нове європейське законодавство, яке передбачало очищення європейських річок до 2015 року, — розповідає Слободник. — Це не зовсім вийшло, але вони інвестували більше 13 млрд євро в очищення річки Дунай».

У війні з неперероблюваним сміттям і пластиком Україна теж не самотня: сьогодні весь світ шукає шляхів, як скоротити його використання, а в ЄС в травні 2019-го було остаточно схвалено заборону пластикового посуду та інших одноразових предметів з перехідним періодом у два роки.

Утім, цілком можливо, що Чорне море запропонує свій власний шлях до порятунку від екологічної катастрофи, стверджують дослідники з проекту EMBLAS. Вся справа в унікальному сірчано-водневому шарі на глибині 100 м від поверхні моря, який досягає в деяких місцях 2 тис. м. Він не мертвий, як прийнято вважати, — там є активне бактеріальне життя. Причому концентрація цілого ряду хімікатів і пластика там істотно нижча, ніж у верхніх шарах води. «Єдине раціональне пояснення — їх там хтось з'їдає», — вибудовує гіпотезу Дикий.

Тепер протягом року дослідники планують з’ясувати, що ж насправді відбувається з пластиком та хімікатами в безкисневому середовищі. «Можливо, це потенційний вихід на нові штами для очисних споруд, — смакує екологічну революцію Дикий. — Цей феномен виявлено вперше, сьогодні є робоча гіпотеза, будемо її перевіряти».