"Перша фраза, яку почув від тітушок "Ты нам за Крым ответишь" з російським акцентом": Морпіх Марків згадав, як відрядженці Путіна били майданівців у лютому 2014 року

Віталія Марківа 18 лютого 2014 року побили тітушки у Маріїнському парку в Києві.

Майбутній нацгвардієць Віталій Марків у грудні 2013-го приїхав з Італії до Києва на три дні. А залишився в Україні на три роки. Після Революції гідності пішов добровольцем в АТО у березні 2014 року, передають Патріоти України з посиланням на Gazeta.ua.

"Пройшов повз барикади. Відчув себе вдома. Ніхто не зупиняв, нічого не питали, усі привітні. Знайшов земляків. 5-та сотня самооборони стояла на вулиці Городецького, біля консерваторії. Хлопці зі Львова, Франківська. Когось я навіть знав. Найбільше вразило, що були всі прошарки: від робітників до директорів великого бізнесу".

Марків згадує події 18-20 лютого 2014-го. "18 лютого попав під роздачу в Маріїнському парку. Висмикнули з групи й почали бити. Спочатку тітушки, потім підтягнувся "Беркут". Отримав черепно-мозкову травму, кров бризкала направо і наліво. Досі є слід на лобі. Перша фраза, яку почув від тітушок: "Ты нам за Крым ответишь" з російським акцентом.

Взяли під руки й потягнули в їхній табір. Завели в провулок між під'їздами. Побачив товариша, якого там добивали. Менший і слабший за мене. Задихався, поламане ребро прокололо легеню. Нас оточили. Наказали вигортати все з кишень. Документів у нас не було. Телефон Nokia я заховав у черевику.

Залишився у взутті та штанях. Збивали з ніг, я вставав. Був весь фіолетовий від побоїв. Можливо, врятувала добра фізична форма. Кров'ю заливало очі. Нас били всі, хто хотів. Їх намагався зупинити священник. Його почали гамселити теж. Це знімали журналісти - і на них напали. Врешті майор внутрішніх військ наказав відігнати тітушок і оточити нас".

До протестувальників приїхала "швидка". Сказали, що повезуть у травматологію 17-ї лікарні. "Мене запхали останнього, бо був весь у крові. Подзвонив коханій Діані: "Все добре, везуть у 17-ту лікарню". Коли виїхали, побачили групу самооборони, яка вирвалася з оточення і поверталася на Майдан. Вистрибнув на ходу з машини: "Хлопці, тут ще є наші". Якийсь транспорт загородив дорогу "швидкій", підбігли люди. Знали, що в 17-й лікарні вже стояли автозаки.

Ми забрали своїх. Поранений товариш задихався. На щиті понесли на Майдан. Зупинився mersedes: хлопці, вас підвезти? У Будинку профспілок на 3 поверсі рибальською жилкою мене зашили, товариша врятували. За декілька годин профспілки згоріли. Раніше не курив, але з тих подій почав. Здалося, все, прийшов наш кінець".

На Майдані залишалося кількасот людей. Силовики висунули ультиматум – люди мають покинути Майдан, або буде штурм. "Майдану вже практично не було – жменька, якби не намети. У сотні провели нараду - старші за віком вирішили відправити молодняк звідти. Сказали: хлопці, перевдягайтеся, їдьте на квартири. А ми – за вами. Вперше тоді порушили сухий закон. Випили по 50 грамів за тих, хто не повернувся з Маріїнського парку. Почався штурм, ми тримали останній рубіж.

18-19 лютого стояли на барикадах від пам'ятника засновникам Києва до супермаркета Billa на Інститутській. У мене права рука була неробоча. Нею тримав щит. Зворушили жінки, які залишилися, - готували коктейлі Молотова, бруківку подавали. Інші били в барабани, щоб не засинати.

Привчилися спати під вибухи світлошумових гранат, постріли, гуркіт. Спав, раптом хтось копнув: "У нас контрнаступ". Всі побігли і я теж. Хапав обладунки, що валялися: щит, шолом, бронік. Ми бачили, що стріляють. Та по інерції бігли далі. Знали, що алюмінієвий щит не стримає кулю. Коли пробігав біля квіткового годинника, краєм ока побачив, як у хлопця поруч влучила куля. Знав, зупинюся - буду наступним".

Під час тих подій Віталій врятував волонтерку Лідію Жгир. "Була нашої медсестрою, куховаркою, душею сотні. Впізнав по білій косі. Бігла до "черепашки" (літня сцена в Маріїнському парку. – ред.), яку обстрілювали. Схопив. "Я медсестра, там потребують допомоги". Кажу: "Ні, не підеш. Давай в готель "Україна", там багато поранених. Я їх забиратиму туди".

Забіг у Жовтневий палац, з тильної сторони був медпункт. Заносили перших поранених. Ніколи не забуду чоловіка 40-50 років, з вусами. У грудях дірка, ще пара виходила. Зупинився, закрив йому очі, перехрестив. У той момент задзвонив його телефон. Не став відповідати. Що я скажу? Вибачте, власника вже немає?"

Каже, залишатись на Майдані змушувала важливість справи. "Це мій обов'язок, коли країна у небезпеці. У лютому усвідомив, що мій Майдан закінчився. Стало ясно, хто ворог. Перші підрозділи добровольців набирали від Нацгвардії. На початку березня поїхали в Петрівці на навчання.

Один у полі не воїн. Та якщо краплі зберуться в океан, вони щось можуть змінити. Ми вже написали історію, змінили курс країни з проросійського на європейський", - підсумовує Віталій Марків.

Інформація, котра опублікована на цій сторінці не має стосунку до редакції порталу patrioty.org.ua, всі права та відповідальність стосуються фізичних та юридичних осіб, котрі її оприлюднили.

Інші публікації автора

З архіву ПУ. Ну дуже хоче заміж! Популярна українська телеведуча вразила прихильників нескінченними ніжками (фото)

четвер, 16 вересень 2021, 23:55

Ведуча показала шикарні туфельки, з якими доводиться розлучатися. Леся Нікітюк вже щосили сумує за літом, і не тільки з причини розставання з теплою сонячною порою, але й у зв'язку з вимушеною зміною сезонного гардероба. Відома українська ведуча зізнал...

З архіву ПУ. Переверне уявлення про Всесвіт: Астрономи виявили невідомий раніше феномен

четвер, 16 вересень 2021, 11:30

Уявлення людей про Всесвіт може бути помилковим. Вченим вдалося виявити феномен, що зможе перевернути уявлення про темну матерію у Всесвіті. Мова йде про те, що в деяких галактиках концентрація темної матерії вище, ніж вважається. До такого висновку пр...