"Північний потік-2": Чим загрожує Україні рішення Данії щодо будівництва газопроводу

Тепер для реалізації цього проекту не залишилося видимих перешкод, хоча вкластися в раніше заплановані терміни зі здачі в експлуатацію газопроводу росіянам вже не вдасться, передають Патріоти України з посиланням на Апостроф.

Відомо, що після запуску "Північного потоку-2", потужність якого становить 55 мільярдів кубометрів газу на рік, Україна може втратити левову частку транзиту. При цьому термін дії нинішнього транзитного контракту закінчується в поточному році.

Тож, чи є у нашої країни шанс укласти новий контракт на транзит на вигідних умовах, і як на це вплинуло рішення Данії щодо "Північному потоку-2"?

Данія після дворічного розгляду заявки компанії Nord Stream 2 AG дала дозвіл на прокладку труб російського газопроводу "Північний потік-2" у своїй виключній економічній зоні Балтійського моря. Тепер у РФ не залишилося перешкод для добудови газової труби в обхід України, оскільки Данське королівство було останньою країною, чия віза була потрібна для завершення цього проекту.

Згідно з рішенням данської влади газопровід пройде по маршруту на континентальному шельфі країни, який "є найкращим з міркувань екології та безпеки".

Тінь батька Гамлета

В українському сегменті Інтернету рішення данської влади вже встигли назвати "зрадою", при цьому одним із найбільш популярних мемів стала безсмертна цитата з шекспірівського "Гамлета": "Прогнило щось в Данському королівстві". Але наскільки справедливі закиди на адресу нащадків вікінгів (до речі, Швеція дала добро на прокладку "Північного потоку-2" через свої територіальні води істотно раніше)?

"Я не думаю, що хтось сумнівався, що Данія надасть відповідний дозвіл - до цього все йшло, і питання було лише в тому, коли це станеться, - сказав директор спеціальних проектів науково-технічного центру "Психея" Геннадій Рябцев. - Безумовно, Росії хотілося, щоб це сталося раніше".

"Рано чи пізно, Данія надала б це дозвіл", - погоджується президент Центру глобалістики "Стратегія XXI" Михайло Гончар. У розмові з виданням він нагадав, що Данія заблокувала проходження "Північного потоку-2" через свої територіальні води, проте російська сторона подала повторну заявку, але вже на виключну економічну зону: "Данці затягнули наскільки було можна, але, врешті-решт, були змушені дозволити, так як, згідно з конвенцією ООН з морського права, тут враховується тільки екологічний критерій", - пояснив експерт. Крім того, за його словами, дещо раніше Данія дала дозвіл на прокладку в своїх водах газопроводу Baltic Pipe, по якому газ буде поставлятися в Польщу з Північного моря, тому відмовляти Росії далі було б складно.

Але, навіть якби Данія відмовилася видати дозвіл, "Північний потік-2" пішов би в обхід данських вод, що було б дорожче і довше, але він все одно був би добудований, зазначив в коментарі експерт програми "Енергетика" аналітичного центру "Український інститут майбутнього" Андріан Прокіп.

Найгуманніший суд у світі

Таким чином, можна констатувати, що фактор Данії як "останнього бастіону" на шляху "російської газової навали" від початку не був таким уже й важливим у справі горезвісного газопроводу, хоч, визнаємо, свою роль він зіграв. "Просто у нас це було дещо гіперболізовано: мало не так, що Данія - це могильник "Північного потоку-2", - зазначив Михайло Гончар.

У зв'язку з цим, вважають опитані виданням експерти, рішення Данії щодо "Північного потоку-2" принципово не вплине на перебіг переговорів щодо транзиту газу, які проводять Україна, Росія та ЄС (останній раунд переговорів відбувся 28 жовтня).

При цьому більш важливим фактором є рішення Європейського суду загальної юрисдикції в Люксембурзі від 10 вересня 2019 року, згідно з яким "Газпром" може використовувати лише 50% потужності європейського газопроводу OPAL - він є сухопутним продовженням діючого на сьогодні "Північного потоку". Така норма була і раніше, але в 2016 році Європейська комісія дозволила російському монополісту збільшити обсяги прокачування газу через OPAL, і ось тепер суд скасував це рішення Єврокомісії, задовольнивши позов, поданий Польщею. Можна припустити, що подібна доля чекає і газопровід EUGAL, який будується паралельно OPAL і в який, як очікується, буде надходити газ із "Північного потоку-2".

"Для нас це означає збереження поточного рівня транзиту (у 2018 році газовий транзит через Україну становив 86,8 мільярда кубометрів, за 9 місяців 2019-го - 64,3 мільярди кубів, - ред.)", - говорить Михайло Гончар. При цьому додає, що не варто особливо розраховувати на те, що така ситуація триватиме довго - адже в поставках газу з Росії морем зацікавлена Німеччина, і вона може пролобіювати зняття цих обмежень (EUGAL, OPAL, а також західне відгалуження останнього - газопровід NEL беруть початок на території цієї країни, - ред.).

Без контракту

Затягування Данією видачі дозволу на прокладку труб "Північного потоку-2", як уже було сказано вище, призведе до того, що Росія не зможе добудувати цей газопровід вчасно. Очікувалося, що його запустять вже з початку наступного року, тобто відразу після закінчення терміну дії українсько-російського транзитного контракту, який обнулиться до кінця поточного року.

Геннадій Рябцев прогнозує, що, з огляду на останні зрушення, "Північний потік-2" буде здано в експлуатацію в першому кварталі 2020 року. А це означає, що транзит через нашу країну в наступному році має зберегтися. Принаймні, це було б логічно.

Як відомо, Україна наполягає на укладенні довгострокового транзитного контракту (на 10 років) "на європейських засадах". Росію ж цілком влаштує або автоматичне продовження чинного контракту, або укладання короткострокової угоди на 1 рік (якраз на час, потрібний для запуску "Північного потоку-2").

Водночас велика ймовірність того, що станом на 1 січня 2020 роки контракту - в жодному з описаних варіантів - не буде. "Досить імовірним сценарієм я вважаю такий варіант, коли на 31 грудня не буде довгострокового контракту, але буде домовленість про те, що" Газпром "бронює потужності (української газотранспортної системи) на місяць, на два - до укладання нового контракту. Не можна, безумовно, виключати варіанту нульового транзиту", - говорить Андріан Прокіп.

Геннадій Рябцев, в свою чергу, вважає варіант "нульового транзиту" найбільш імовірним. За його словами, не виключено, що під телекамери президент РФ Володимир Путін у зв'язку із закінченням терміну дії контракту на транзит "дасть команду прикрутити кран", а приводом для цього стане, наприклад, те, що Україна, нібито, "тирить газ". Але може бути і дзеркальна ситуація: транзит припиниться з ініціативи української сторони. Хоча це навряд чи, вважає експерт, так як тут виникає питання міжнародних зобов'язань України в рамках угоди про асоціацію (з ЄС), договору про приєднання до Європейського енергетичного співтовариства, в якому йшлося, що Україна зобов'язана забезпечувати транзит.

Є і третій сценарій: у 2020 році транзит продовжиться без підписання офіційного контракту - його Рябцев розглядає як другий за ймовірністю.

"Нормандський" транзит

Тут саме час згадати, що для Росії газ - це не тільки і не стільки бізнес, скільки політика і навіть геополітика. Одна з цілей РФ - нівелювати роль нашої країни як транзитера свого газу в Європу, нагадує Геннадій Рябцев.

У зв'язку з цим виникає питання: чи не стане російська сторона в особі президента Володимира Путіна висувати "газові" вимоги для проведення саміту в "нормандському форматі"? Адже не секрет, що ця зустріч вкрай важлива, перш за все, для українського президента Володимира Зеленського. Підстав для цього немає жодних, так як на цій зустрічі мають бути обговорені питання припинення війни на Донбасі (а також окупації Криму, як цього хоче Україна, при тому, що РФ - проти).

Михайло Гончар упевнений, що "корпоративна" частина української переговорної групи в особі "Нафтогазу" буде дотримуватися раніше прийнятої лінії, а ось з приводу "політичного компонента" української делегації у нього є побоювання. Експерт нагадав, що буквально днями Путін заявив, що переговори щодо транзиту газу проходять в конструктивному ключі, і країни можуть домовитися не тільки про транзит, а й про відновлення прямих поставок із РФ в Україну - за словами російського президента, наша країна може отримати дуже хорошу знижку. "Можуть піддатися спокусі", - зазначив Гончар, додавши, що умовою таких поставок Путін назвав обнулення взаємних позовних вимог у міжнародних судах, при тому, що йдеться про борг "Газпрому" "Нафтогазу" в розмірі 2,6 мільярди доларів.

І такі побоювання, насправді, небезпідставні. Як повідомив, з посиланням на джерело в Офісі президента України, один із анонімних телеграм-каналів, що публікують інсайди українського політичного життя, "газове питання" може опинитися в порядку денному "нормандської" зустрічі. Втім, може і не опинитися, та й сама зустріч залишається поки під питанням. Але в будь-якому випадку очевидно, що "газова" тема в Україні як і раніше залишається в фокусі великої політики.