"По Чорному морю ситуація майже катастрофічна - падіння промислу близько 90%", - заступник голови Держрибагенства

Про це розповів заступник голови Державного агентства з питань рибної промисловості Андрій Кравченко, передають Патріоти України з посиланням на УНІАН.

- Давайте почнемо з інциденту з затонулим біля берегів Мавританії траулером. Оскільки озвучувалася інформація, що ним начебто володіла українська державна компанія, поясніть, будь ласка, який стосунок Україна має до цього судна?

- Це судно, так званий ВАТМ (великий автономний траулер-морозильник) є власністю України, знаходиться на балансі державного підприємства «Сервіс», яке знаходиться у сфері управління Державного агентства рибного господарства. Це досить велике судно, побудоване у 1991 році, але хочу наголосити, що з моменту побудови і передачі цього судна підприємству, воно фактично було у стані бербоут-чартеру, тобто постійно знаходилося в оренді.

- На сайті Держрибагенства вказано, що усі кошти від оренди надходять до державного бюджету України. А як щодо екіпажу, який наймався – чи орендар, у даному випадку – канадська компанія - якимось чином повідомляє підприємство-орендодавця щодо осіб, які працюють на борту?

- Фрахтувальником цього судна на даний час є канадська компанія Евіал Бізнес. Останній бербоут-чартер відбувся у 2016 році терміном на 10 років. І ця форма оренди передбачає передачу судна без екіпажу. Тобто ми надаємо судно в оренду, а сам фрахтувальник вже безпосередньо займається підбором екіпажу і укладанням угод із капітаном судна та екіпажем.

Кошти за оренду отримує безпосередньо ДП «Сервіс», яке потім з них сплачує податки до державного бюджету України. Тобто, не напряму, а через державне підприємство.

- До речі, чи передбачена якась компенсація Україні за втрату затонулого траулера? Хто саме її виплачуватиме?

- Це судно було застраховане канадською компанією – вони, відповідно до умов страхування, беруть на себе витрати за екологічною складовою у частині затоплення судна і всіма необхідними розрахунками з екіпажем. І вони також беруть на себе виплату компенсації сім'ї зниклого на даний час моряка.

- Чи вже зв'язувався орендар із українським підприємством для узгодження деталей цих виплат?

- Звичайно. Якраз зараз відбувається узгодження страхових виплат. Представник орендаря контактував з керівником ДП «Сервіс» щодо виплати і компенсацій по зниклому моряку. Сума, згідно умов контракту, не розголошується, але відомо, що компенсація, за обсягом, становитиме ту суму, на яку був застрахований зниклий моряк.

- Усі інші члени екіпажу вже повернулися до України?

- Офіційно один моряк наразі вважається зниклим безвісти. Фактично є велика імовірність загибелі цієї людини, але пошуки тіла тривають. Після надходження інформації [про аварію] від фрахтувальника, Держрибагенство зконтактувало з посольством України у королівстві Марокко, оскільки у Мавританії в України відсутнє представництво. Частина екіпажу втратили документи, адже вони залишали судно за допомогою іншого судна, а документи залишились на затонулому кораблі. Їм посольство надало всебічне сприяння у оформленні документів для повернення в Україну. Тобто усі громадяни-члени екіпажу, які були без документів, їх отримали і повернулися в Україну. У Мавританії залишилась та частина екіпажу, яка, відповідно до законодавства і кодексу торговельного мореплавства, має надати пояснення та оформити необхідні документи, оскільки за фактом інциденту мавританською владою була відкрита кримінальна справа.

- На траулері начебто знаходилися кадети одного із навчальних закладів, який знаходиться в окупованій Керчі. Що вам відомо про це?

- Ми отримали цю інформацію із засобів масової інформації, після чого оперативно зконтактували з ДП «Сервіс». Нам повідомили, що ця інформація не зовсім відповідає дійсності, тому що там були працівники, які у судових ролях (документах) зазначалися як «кадет», хоча це повноцінні працівники. Наразі це вся інформація, що у нас є.

Ми також звернулися до грузинської влади, тому що судно на той момент було під прапором Грузії. Фактично, у частині проведення заходів, направлених на з’ясування причин інциденту, грузинська влада також створила комісію для об’єктивного розслідування аварії.

- Згідно з офіційною інформацією, компанія-орендар зареєстрована у Канаді, на час оренди траулер був зареєстрований у Грузії, а сам корабель належить Україні. Як так сталося, що технічний нагляд за ним був під контролем у Росії, ба більше – у російського підприємства, яке в Україні знаходиться під санкціями? Поясніть цю ситуацію.

- Бербоут-чартер був підписаний у 2016 році і траулер був зареєстрований у міжнародному реєстрі торговельного флоту Грузії на весь період оренди. Промисел судно здійснювало у територіальних водах Мавританії. Щодо вибору класифікаційного підприємства (установа, яка займається реєстрацією суден та оцінюванням їх характеристик, - ред.), про яке ви зараз кажете, на той час фрахтувальником було вибране саме російське. Це їх право вибору, та я не став би зараз коментувати причини, це ми будемо з’ясовувати. Але можу сказати, що в юридичній міжнародній площині це відповідає всім вимогам.

- Тим не менш, щонайменше два роки відомо про те, що це підприємство знаходиться під санкціями в Україні. Чи за цей час піднімалося питання щодо усунення або відмови російської компанії від обслуговування судна?

- Судна, щодо яких ухвалені подібні договори, жодним чином не контролюються Росією. Технічний стан судна контролює інспектор країни класифікаційного товариства, з яким фрахтувальник уклав угоду. А також адміністрація прапору Грузії. Тобто, за результатами цього розслідування, будемо вживати заходів. Я так розумію, переведення класифікаційного товариства на інші країни і відмови від російського.

- А взагалі, багато у нас таких суден, до яких Росія таким чином має відношення?

- Аналогічний океанічний флот наразі налічує три судна.

- Якщо їх кілька, то чи йдеться наразі про правовий механізм щодо заборони залучення російських компаній?

- Зараз я не готовий на це питання відповісти. Ми будемо суворо дотримуватися законодавства у частині підприємств, які перебувають під санкціями, і в частині дотримання норм торговельного законодавства. Тобто, будемо діяти виключно у межах правового поля, виходячи з національних інтересів наших рибовидобувних компаній.

- У лютому стало відомо, що Україна і Росія погодили правила вилову риби у акваторії Азовського моря. Але у жовтні минулого року засідання комісії за участі представників Держрибагенства і Росрибальства, де, наскільки я розумію, торкалися тих самих питань, було зірване. Чому ж тоді згодом, зважаючи на скандал, який зчинився у минулому році, знову повернулися до обговорення цього питання?

- У минулому році у Києві була проведена чергова, на даному етапі, 30-та сесія українсько-російської комісії з питань рибальства в Азовському морі. Були підстави для її проведення. По-перше, це конвенція ООН з морського права. Згідно з нею, Україні і Росії, які спільно експлуатують ресурс Азовського моря, необхідно вживати заходів, спрямованих на врегулювання питання стосовно організації рибальства. Перш, ніж провести цю сесію комісії, ми чотири рази проводили міжвідомчі наради за участі компетентних відомств – Міністерства юстиції, Міністерства закордонних справ, Державної прикордонної служби, інших зацікавлених органів (маю на увазі Службу безпеки України) – де узгоджували необхідність, а також процедури проведення засідання цієї комісії. Головне її завдання – оцінка стану запасу, регулювання промислу, а також розподілу ресурсу між країнами.

Азовське море є досить важливим у економічному плані водним об’єктом, в якому близько 100 суб’єктів господарювання здійснюють господарську діяльність та виловлюється, орієнтовно, від 37 тисяч тонн. Тобто, це той ресурс, який потрапляє до наших споживачів. Таким чином, підстави були. Пізніше, після зриву комісії народними депутатами, дипломатичними каналами, за участі МЗС, протокол комісії було підписано. Ці протоколи імплементуються у національне законодавство у вигляді юстованих наказів Мінагрополітики в частині визначення обсягу ресурсів, які можна вилучити. Мова йде про наказ про ліміти, а також наказ про режими рибальства – яким чином, у які терміни можна займатися виловом водних біоресурсів. На превеликий жаль, інших варіантів не було запропоновано.

- Але ж на законодавчому рівні Україна визнала Росію агресором. Чи є наразі можливість обійтися без узгоджень з Росією квот на вилов?

- Запас у нас спільний для двох країн. Щоб правильно його оцінити, щоб правильно його експлуатувати, це потрібно. Знову ж таки, у випадку відсутності будь-яких контактів з РФ, у нас є Конвенція ООН з морського права, яка вимагає від нас вступати, назвемо так, у діалог з країною, з якою ми спільно експлуатуємо цей ресурс. Найголовніше - проведення цієї комісії важливе, у першу чергу, для наших рибалок, аби у контролюючих органів РФ не було спокуси у черговий раз звинуватити Україну у провокаціях в Азовському морі.

Для нас це питання досить чутливе, оскільки у бік Держрибагенства лунали різні звинувачення. На даний час ми (не хочу розкривати усі карти, насамперед, перед російськими колегами) проводимо консультації з МЗС і Міністерством юстиції, щоб максимально у правовому полі захистити наших рибалок, дозволити їм здійснювати господарську діяльність, і щоб економічна складова Приазов’я не постраждала.

- До речі, у минулому році було кілька випадків захоплення спецслужбами РФ українських рибалок. На яких підставах їх затримують та як часто це відбувається?

- Якщо говорити про затримання рибалок, які здійснювали господарську діяльність відповідно до наявних дозволів та необхідних документів, оформлених компетентними органами, то у Азовському морі у минулому році, як не дивно, не було жодних затримань. Було проведено ряд перевірок, і наші рибалки повідомляють, що російські служби перевіряють документи щодо здійснення господарської діяльності, але рибалки не повідомляють про порушення або претензії, які виходять за межі чинного протоколу україно-російської комісії.

Що стосується Чорного моря, у минулому році було два затримання риболовецьких суден. Судна були доставлені до Криму, капітанам були висунуті обвинувачення у «порушенні державного кордону РФ» в частині здійснення «браконьєрства». На даний час усі вони відпущені і все їх майно було повернуто. Підкреслюю, що в Чорному морі у нас відсутні будь-які договори з РФ щодо врегулювання рибальства.

- Зважаючи на анексію і суттєве скорочення вилову риби після неї, чи планується впровадження певних заходів щодо покращення ситуації у рибній промисловості? Яких саме?

- Звичайно, суттєві промислові ділянки і суб’єкти господарювання ми втратили. Якщо дивитися статистичні показники після анексії Криму, то по Азовському морю ситуація краща, але по Чорному морю ситуація майже катастрофічна – падіння промислу там близько 90 відсотків.

Треба розуміти, що риболовецький флот в Криму був дуже потужним. Для порівняння: у 2012 році вилов становив близько 40 тисяч тонн, а у 2014-2015 – 3-5 тисяч тонн. Перш за все, зменшення зумовлено тим, що наші рибалки досить боязно відходять від берега у відкриту частину моря, а наші суб’єкти господарювання, які залишились на окупованій території, фактично працюють на підвищення статистики у РФ. Наразі найбільш дієвим може бути механізм санкцій, оскільки ми чудово розуміємо, що це - наш ресурс і його незаконно експлуатує Російська Федерація. Це підпадає під незаконне непідзвітне нерегульоване рибальство (так званий ННН-промисел). І це питання санкцій до окремих підприємств і до країни в цілому.

- Чи йдеться зараз про напрацювання таких санкцій?

- Усю необхідну інформацію ми у рамках арбітражу України проти РФ передаємо до МЗС - і по вилову, і по незаконному заходу суден третіх країн до портів Криму. Я не хотів би тут коментувати, тому що є закрита частина судового позову.

- Неодноразово зустрічала заяви від асоціацій рибалок щодо корупції у рибній галузі. За їх словами, саме вона провокує рибальські підприємства працювати не зовсім прозоро. Якщо вже говорити про нелегальний вилов риби усередині країни, які зараз його масштаби та чи є наразі у відомстві розуміння того, як цю ситуацію виправляти?

- Якщо казати про корупцію, то, по-перше, ми у 2016 році ввели нову постанову, яка фактично стимулює рибні господарства показувати виловлений водний біоресурс. Якщо раніше ми у ручному порядку ділили, і не було прив’язки до якоїсь формули або процедури, то з 2016 року постанова передбачає схему, за якою, чим більше ти виловлюєш, тим більше ти отримуєш у подальшому. По-друге, ми відійшли від щорічного розподілу і замінили його п’ятирічним розподілом.

Ці зміни були позитивно сприйняті суб’єктами господарювання. Але, відверто кажучи, мені тут складно коментувати, бо якщо є звинувачення на адресу органу, то ми відразу оперативно їх направляємо до компетентних органів – Нацполіції, НАЗК та НАБУ. Фактично, у кожній європейській країні є проблема з ННН-промислом. Непідзвітне рибальство є і в Україні. Єдине - досить важко сказати про його реальні обсяги, оскільки різні громадські організації подають різну інформацію.

Ми у цьому році намагаємось розробити і винести до Верховної Ради проект закону про простежуваність. Тобто, щоб продукція, яка продається з виловлених біоресурсів в Україні, була належним чином сертифікована і мала б підтверджувальний документ, який би засвідчував законність її походження. Якраз за рахунок посилення контролю за торгівлею рибною продукцією ми зможемо якщо не побороти, то максимально знизити рівень браконьєрства у нашій державі.

- Зараз доволі популярним стало рибальство у Чорнобильській зоні. Чи часто там ловлять рибалок та яке покарання для них передбачене?

- Є спеціальний закон про правовий режим території, яка зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, тобто є певні норми перебування там. Наші правила любительського і промислового рибальства не поширюються на цю територію, а наші інспектори не мають права перебувати на цій території. Тобто, цим опікуються відповідні органи, які в цілому відповідають за ситуацію в Чорнобильській зоні.

- Цього літа як ніколи активно «цвів» Дніпро. Із чим це пов’язано та які наслідки для рибного господарства це має?

- Цвітіння в умовах аномально теплої погоди ми спостерігаємо вже кілька років. Це пов’язано з розвитком мікроводоростей. Це активно спостерігається на Дніпровському каскаді та у межах Києва. На таких ділянках спостерігаються явища задухи та загибелі риби. Це пов’язано з високим антропогенним навантаженням – ми бачимо активну забудову берегів Дніпра, масове використання миючих засобів із фосфатовмісними речовинами, що негативно впливають на екосистему і стимулюють розвиток водоростей. Вирішення цього питання комплексне. В першу чергу, необхідна меліорація, тобто розчищення річок. По-друге, науковці радять зариблювати водойми рослиноїдними видами риб, які споживають ці водорості і розчищають воду. І воно має бути системним - із залученням усіх державних органів, які опікуються екологічною складовою.