"Почали забувати про війну...": Українцям дорікнули у байдужості (відео)

Таку думку висловив кінорежисер, боєць 58-ї окремої мотопіхотної бригади ЗСУ Артем Мельниченко, передають Патріоти України з посиланням на видання Гордон.

Він заявив, що в Україні складно знімати кіно про Донбас через відсутність фінансової підтримки та розуміння ситуації в суспільстві. "Тим же росіянам пропаганда щодня у вуха вливає, що є ворог. А українцям не доносять, що в країні війна. У нас є тільки свято, коли всі одягають вишиванки і піднімають прапори. Кажу зараз не тільки про політиків. Я приїжджаю з війни додому, в Конотоп, а мені кажуть: "І при чому тут Україна? Війна ж то на Донбасі". Люди не знають, а головне – не хочуть знати про війну", – вважає чоловік.

Він розповів, що раніше задумав зняти художній фільм на реальних подіях про 58-му бригаду Збройних сил. Але відзнятий матеріал "лежить на полиці" більше року, оскільки грошей не вистачає. "Я і так сам сценарист, режисер, каскадер, оператор. Мені допомагають товариші та волонтери, але для виробництва кіно потрібні гроші. Отримати гранти або держфінансування не вдалося – не актуальне тема. А коли звернувся до бізнесу, сказали прямо: ми готові дати на зйомку мільйон, але повинні отримати після прокату три. Тобто реальність цікавить менше, ніж гроші", – зазначив Мельниченко.

Сам він спочатку служив у добровольчому батальйоні ОУН, потім у 95-й окремій десантно-штурмовій бригаді. Пізніше підписав контракт і пішов у 58-му бригаду Сухопутних військ.

До війни Мельниченко займався операторською роботою, тому вирішив зняти сюжет про жителів Конотопа, які пішли на війну та віддали своє життя в боротьбі за незалежність. У процесі роботи відео стало повноцінним документальним фільмом "Руїни".

"Практично від самого початку війни я ніс службу як доброволець у Пісках, у районі Донецького аеропорту. Заходили ми і на ДАП. У ті часи нам завжди допомагали волонтери – одягом, взуттям, захистом. Потім я перейшов із добровольчого батальйону в 95-ту бригаду ВДВ і там служив до кінця 2016 року. Коли повернувся додому і трохи отямився, зрозумів, що не можу сидіти склавши руки й повинен робити щось корисне", – розповів військовий.

За його словами, над створенням фільму йому трохи фінансово допомагали волонтери, благодійний фонд. "В основі сюжету мого фільму не жахи війни, а почуття, які тут, у мирних містах в тилу, переживають люди, які втратили своїх близьких, і бійці, які повернулися з війни. Хтось із них розчарувався, хтось хоче продовжувати боротися", – підкреслив чоловік.

"Хочу привернути увагу до того факту, що в країні йде війна. Бачу, люди почали забувати про це. Їм не хочеться бачити, що в нас є загиблі та поранені під час бойових дій", – додав Мельниченко.