"Путіну потрібна війна в Україні", - російський опозиціонер

Про це та багато іншого розповів російський опозиційний політик Леонід Гозман, передають Патріоти України з посиланням на Обозреватель.

– Глава Держдуми РФ В'ячеслав Володін заявив, що Україна може "втратити низку областей". Що означає, коли такі заяви робить не остання особа в державі?

– Треба розуміти, що у нас всі особи останні, крім однієї. У нас немає другої, третьої і так далі. У нас є одна, а всі решта – останні. Тому Володін, формально будучи четвертою особою в державі, такою зовсім не є.

Якщо брати зміст цієї заяви, то, зрозуміло, це пряма, неприкрита, досить нахабна загроза Україні. Це очевидно.

Якщо говорити про політичний сенс, то у мене є дві версії. Перша – що товаришу Володіну доручили це сказати, щоб налякати партнерів. А друга – що це спонтанна річ.

Я за спонтанність. Мені здається, у них там зараз відбувається паніка, вони абсолютно не розуміють, що робити, і в цій ситуації у них зростає турбулентність. Крім того, оскільки всі вони залежать не від волі людей, а тільки від волі государя, вони намагаються йому сподобатися. І вони весь час прокидають кулі на той випадок, якщо государю це сподобається, і він прихильно подивиться.

Зрозуміло, що Україні завжди треба бути готовою до всього. Але вважати, що ця заява означає початок нової війни, я б не став.

– Зверніть увагу: у заяві Володіна знову прозвучала тема російської мови. Чи припускаєте ви, що Кремль може актуалізувати ідею "русского міра"?

– Оскільки більше нічого немає, то, звісно, це можливо. Але просто розмов про те, як ви ображаєте російськомовних людей, вже недостатньо. Є вже звикання до рівня образ і нещасть. Їм потрібно буде придумати щось більш жорстке – чергових розіпнутих хлопчиків тощо.

І оскільки довіра до телебачення теж постійно падає, то просто повідомлення про "розіп'яту дівчинку" не спрацює. Їм знадобиться щось накшталт великого погрому, щоб якісь відморозки з боку ваших націоналістів – а у вас, як я розумію, вони теж існують, – щось таке натворили.

Потрібна картинка, яку можна показати західним журналістам, що явно не придумана черговим нашим пропагандистом, а справді існує.

На жаль, у світовій історії бувало не раз, коли таку картинку створювали. Наприклад, коли гітлерівці сфальсифікували загибель своїх людей, щоб отримати виправдання агресії проти Польщі. Сталін зробив те ж саме на кордоні з Фінляндією – нібито фіни обстріляли село. І так далі.

Це не виключено. Я думаю, якщо вони зважаться на новий етап ескалації, для початку їм потрібна буде якась масштабна провокація.

– Як ви знаєте, на 9 грудня призначений "нормандський саміт". Пєсков повідомив про те, що на ньому Путін і Зеленський обговорять питання транзиту газу. Справді, підписання контракту надзвичайно важливе і для Росії, і для Європи. І, здавалося б, тут Україна перебуває у вигідному становищі. З іншого боку, ми розуміємо, хто такий Путін і хто такий Зеленський. На вашу думку, чим завершиться ця зустріч? Що буде в сухому залишку?

– Прогнози – річ цілковито безглузда і безнадійна. Це багато в чому залежатиме від позиції президента Зеленського.

Ви сказали: "Ми розуміємо, хто такий Путін і хто такий Зеленський". Я розумію, хто такий Путін, але я абсолютно не розумію, хто такий Зеленський. Тож тут я нічого не знаю.

Але я хочу нагадати про те, що сказав Олег Сенцов на врученні премії імені Сахарова в Європейському парламенті. Він говорив дуже розумні слова і, зокрема, про те, що, на його думку, Путін хоче війни. Я з цим згоден.

Нашому керівництву взагалі не потрібна мирна Україна. Нашому керівництву потрібна Україна, в якій війна. І з цього треба виходити.

Це не означає, що вони не підуть на мир. Можливо, і підуть, але не тому, що хочуть.

– І все одно думатимуть про війну.

– Безумовно. Тому що внутрішньо вони не можуть прийняти незалежність України.

Питання незалежності всіх інших республік колишнього Радянського Союзу, крім України та Білорусі, більш-менш вирішено. А ось питання незалежності України та Білорусі – не вирішене. Вони не згодні на це. Повторення тез про "один народ", "одну мову" та інші дивні заяви пов'язані саме з цим.

– Новий посол Росії у Великій Британії Андрій Келін заявив про те, що РФ звернулася до НАТО з пропозицією переглянути відносини. Зокрема, він назвав фейком розмови про російську загрозу і підкреслив, що суперечності між Росією і Альянсом – політичні, і що вони не мають стосунку до "серйозних військових питань". Що, по-вашому, означає цей жест? Що Кремль вносить корективи в зовнішню політику і має намір не допустити холодної війни?

– Холодна війна? А чого її боятися, вона вже давно триває.

Коли стало можна говорити про холодну війну? Коли стало зрозуміло, що мета Сталіна – це все-таки знищення західної системи. Я думаю, що дії моєї країни за останні роки свідчать про те, що насправді їхнє завдання – руйнування західного світопорядку. І тому до нас і ставляться, як до противника. Це природно.

Наскільки така заява говорить про якісь плани? Важко сказати. Може, це кидок – подивитися, що буде. Може, це позиція тих осіб у нашому дипломатичному корпусі, серед наших військових, які розуміють, що ми не витримаємо гонки озброєнь.

Адже можна скільки завгодно говорити про те, що у нас асиметричні відповіді й щось іще, але це гроші, це навантаження на економіку. І на економіку західних країн, і на нашу економіку. Але оскільки західні країни значно економічно сильніші за нас, для них навантаження на їхню економіку – це певні труднощі, на нашу економіку – це смерть.

Так було з Радянським Союзом. І я думаю, що у нас вдосталь розумних людей у керівництві, які розуміють, що це дуже для нас небезпечно.

Щодо політичних і військових протиріч – ця заява досить дивна. Тому що військові протиріччя, як правило, наступають як наслідок протиріч політичних. Якщо у нас з НАТО політичні протиріччя, то позначте їх. Скажіть, у чому вони.

Але вони ж суттєво нічого не говорять. Вони говорять тільки про те, що НАТО нас ображає і всіляко хоче поставити на коліна. Мені здається, це не дуже серйозна розмова.

– На вашу думку, чи є якісь "реперні точки" у відносинах Росії і США, завдяки яким вони можуть кардинально змінитися. Імпічмент Трампа, наприклад?

– Не буде ніякого імпічменту Трампа. Тому що ця процедура в США дуже складна. Палата представників, де домінують його противники, формулює звинувачення, а Сенат США, де більшість складають його прихильники, є свого роду колегією присяжних. Вони ухвалюють рішення. І вони ніколи не ухвалять таке рішення.

– Незважаючи на всі слухання, на всі свідчення в Конгресі? Все це не важливо?

– Важливо, звісно. Але все-таки це вкрай малоймовірно.

Але припустімо, що імпічмент відбувся, і президент Трамп змінюється на президента Пенса, віцепрезидента США. Нічого не зміниться.

Політика Сполучених Штатів щодо Російської Федерації не пов'язана з особистістю Трампа. Ба більше– Трамп із його системою цінностей і світовідчуттям якраз домовився б із Путіним. Отже, нічого хорошого в цьому сенсі на нас найближчим часом не чекає.

Це серйозні, змістовні суперечності. І діями на американських виборах Російська Федерація, як мені здається, перейшла межу. До якихось агресивних дій десь, скажімо, на вашій території, багато американців схильні ставитися терпимо. "З ким не буває", "Ми самі не без гріха", – і так далі. Ну і, врешті-решт, що їм Україна, як і весь світ.

А ось коли щось відбувається на своїй власній території, то це сильно напружує. Тому, мені здається, що сподіватися на поліпшення найближчим часом не можна.