Пишний корупційний "междусобойчик": "Ощадбанк" влип у скандал зі ставлеником Яценюка

Конкурс на посаду Пишного, з яким закінчувався контракт, вирішили не проводити. Рішення несподіване. І чомусь дуже таємне. Незважаючи на великий вплив роботи найбільшого банку країни на функціонування всієї банківської системи, все проведено тихо, без пресрелізів і новин, передають Патріоти України з посиланням на Обозреватель.

У чому ж причина такої секретності?

По-перше, в особистості пана Пишного – найближчого друга і соратника експрем’єра Яценюка, людини одіозної, вкрай самовпевненої, погано освіченої і абсолютно не підготовленої до роботи на такій посаді. Чим же запам'ятався Пишний на посаді Голови Правління "Ощадбанку" за попередні 5 років, крім виведення 40 млн доларів ще одним соратником "Народного Фронту" і за сумісництвом головним водієм країни паном Котвицьким, а також польотами з друзями на футбол за рахунок державного банку?

А от відзначився пан Пишний тільки бурхливим піаром із величезними абсолютно необґрунтованими бюджетами, і спробою автоматизувати банк із не менш величезними бюджетами. Результат – пшик. Не зовсім зрозуміло, навіщо взагалі було рекламувати саме Пишного за умови, що банк має абсолютно унікальну конкурентну перевагу – єдиний у країні може похвалитися 100% покриттям депозитів, незважаючи на суму вкладів. Тобто апріорі, порівняно з будь-яким іншим державним або комерційним банком, виглядає найбільш привабливим для розміщення коштів фізосіб.

Виявляється, особливих успіхів ні реклама, ні автоматизація не принесли – ефективність відділень разюче відрізняється від ефективності роботи не тільки приватного сектора, але й інших державних банків. Саме "Ощадбанк" примудрився показати найнижчий показник рентабельності капіталу – 0,6% за найвищого рівня проблемних кредитів – 63%.

Для порівняння – і щоб не було спекуляції не тему, як держбанком складно управляти ефективно – прибутковість на капітал "Укргазбанку" в 2018 році становила 13,5%, а "Приватбанку" – 46,5% (!!!).

Дива автоматизації можна описати одним фактом – у випадку закінчення терміну дії картки тільки в "Ощаді" клієнт повинен відкрити – увага – новий рахунок. Тобто, незважаючи на колосальні бюджети, банк виявився нездатним зробити найпростішу річ – розділити картковий і особистий рахунки клієнта.

Цікаво, що ж все-таки змусило Наглядову раду продовжити контакт із настільки "ефективним" менеджером? Мабуть, дуже сильна звітність або приголомшлива стратегія розвитку, яку широко презентували, перш ніж БЕЗ КОНКУРСУ ухвалювати рішення про продовження контракту. Напевно, в цій ситуації варто було б подивитися на якісний рівень Наглядової ради.

Біографії членів Наглядради розміщені на сайті, і всі іноземні. Мабуть, колишня влада вирішила, що іноземці – священні корови, а призначити потрібно було швидко. І тепер стає зрозуміло, навіщо. Ось тільки священні корови виявилися з душком – у всіх, за винятком Шевки Аджунера та Пітера Бріггса, – крім загальних фраз не вказано жодного конкретного місця роботи. У самого голови Наглядової ради в біографії найбільш змістовною фразою є: "фінансист із більш ніж 30-річним досвідом роботи в сфері міжнародного банкінгу, стратегічного консультування фінансових установ та фінансування розвитку провідних установ у США, РФ, Центральній Азії, на Кавказі, у Східній та Центральній Європі, Латинській Америці".

Загалом, зовсім не густо. Ну, напевно, просто піар-команда "Ощаду" не знайшла слів, щоб описати продуктивну діяльність таких поважних іноземних експертів. Але ні – в англомовному сегменті Google теж не згадується ні про зоряну кар'єру, ні про особливі навички наших поважних членів. Схоже на збіговисько малозатребуваних пенсіонерів на великій зарплаті, про яку не могли й мріяти. І за рахунок кого? Нас із вами, шановні громадяни. І тут виникає питання – а в обмін на що?

Й одразу спливає в пам'яті аналогічна ситуація – Головою Наглядової ради "Укрексімбанку" призначений відомий у вузьких колах Торстен Пауль. Банкір працював у сфері управління ризиками при Volksbank і Deutsche Bank, а з 2017 року був головою ради директорів Банку РБК в Казахстані.

Робота в серйозних інституціях не заважала Паулю працювати на сина-втікача прем'єр-міністра України Миколи Азарова Олексія та олігарха Сергія Курченка.

Банкстер керував австрійською компанією GEOLOG Oil&Gas Trading GmbH (зареєстрована у Відні за адресою бізнесів Азарова і Курченка), яка поставляла пальне на німецькі заправки Sparschwein Gas Сергія Курченка.

Насправді ця структура, якій в кінці 2012 року відійшов цілісний майновий комплекс "Дніпрошини", була близькою до "дочки" групи Raiffeisen – австрійської інвестиційної фірмі Perun Capital. Глава останньої Торстен Пол був офіційним представником власника 100% акцій "ІнтерМікроДельта, Інк" – кіпрської компанії Marmolada Investments, і в 2013-2014 роках "наглядав" за українським шинним активом на посаді заступника його гендиректора.