Равенсбрюк: Як жінки ставали катами у нацистських концтаборах (фото)

У Німеччині в період Другої світової війни, коли чоловіків масово відправляли на фронт, тисячі жінок у гонитві за фінансовою незалежністю погоджувалися на роботу в концтаборах. Там вони знущалися, били й катували таких же, як самі, представниць прекрасної статі. Більшість починали "кар’єру" в одному з перших великих концентраційних таборів для жінок в епоху націонал-соціалізму Равенсбрюк. Після війни багатьох із було страчено, про жорстокість деяких навіть написано книги й знято фільми. А сам Равенсбрюк сьогодні став меморіальним комплексом у пам’ять про закатованих в’язнів. Дослідження про "тендітних" наглядачок-катів опублікувало ВВС, передають Патріоти України.

Робота на "військовому об’єкті"

У 1940-х у німецьких газетах нерідко публікували оголошення про "перспективну роботу" для молодих і здорових жінок на благо держави й у військовій сфері. Німкеням обіцяли гарну заробітну плату і безкоштовне харчування, а ще проживання й одяг.

"Робота для здорових жінок віком від 20 до 40 років на військовому об'єкті", – йшлося в одному такому оголошенні на сторінках газети 1944 року. Щоправда, без уточнення, що обіцяний одяг буде формою військ СС, а тим самим об’єктом – табір смерті.

Факти про Равенсбрюк:

• був найбільшим концтабором для жінок у нацистській Німеччині, знаний також як Жіноче Пекло;
• в ув'язненні тут перебували більш як 120 тисяч в'язнів із усієї Європи. Із них багато були борчинями опору чи опозиціонерками. Ще деяких вважали просто "непридатними" для нацистського суспільства – це єврейки, лесбійки, працівниці секс-бізнесу чи безпритульні;
• загинуло у цьому концтаборі за 80 км на північ від Берліна щонайменше 30 тисяч жінок. Одних було вбито газом, інших повісили, заморили голодом, ще деякі померли від різних хвороб або ж працювали на території до самої смерті.

"Вони були жахливими людьми. Їм це подобалося, мабуть, тому, що це давало велику владу над в'язнями. З деякими дуже жорстоко поводилися", – розповідала 98-річна Сельма ван де Перре із Лондона, яка колись була учасницею єврейського опору Нідерландів і потрапила до Равенсбрюку як політув'язнена.

Факти про наглядачок у Равенсбрюку:

• загалом 3500 жінок у Німеччині були охоронницями в різних концтаборах, але цю діяльність починали саме в Равенсбрюку. Згодом частина перейшла до таборів смерті Аушвіц-Біркенау чи Берген-Бельзен;
• багато походили з бідних сімей, рано покинули школу й не мали кар'єрних можливостей, тому погоджувалися на подібну роботу, яка давала комфортні умови проживання і фінансову незалежність;
• крім цього, чимало претенденток на такі посади із дитинства виховувалися в нацистських молодіжних групах і дійсно вірили в ідеологію диктатора Гітлера;
• багато наглядачок жорстоко поводилися із ув’язненими – били, катували і вбивали. Ті ж давали їм прізвиська – "кривава Бригіда", "Анна-револьвер", називали монстрами тощо.

"Це було привабливіше, ніж робота на заводі. Вони відчували, що підтримують суспільство, роблячи щось проти його ворогів", – пояснила директорка меморіального музею в Равенсбрюку Андреа Генест.

Що трапилося з катами із Равенсбрюку

На місці хитких дерев'яних казарм концтабору, де колись жили ув’язнені, зосталося тільки кам’янисте поле. Натомість тут вцілили вісім міцно побудованих, "привабливих вілл" із дерев'яними віконницями й балконами – нацистська версія середньовічних німецьких котеджів 1940-х. Там жили наглядачки, деякі й разом із дітьми. Із балконів їхнього помешкання відкривався вид на ліс і гарне озеро. Однак зі спалень вони також бачили ланцюги закутих у кайдани в'язнів і димарі газової камери. Хоча жінки вважали час, проведений тут на посадах охоронниць, "найкрасивішим у своєму житті".

Документальні записи засвідчують, що деякі працівниці покинули Равенсбрюк, як тільки зрозуміли суть своєї роботи. І їх відпускали без жодних наслідків. Після війни з тисяч наглядачок СС до суду притягнули тільки 77, але небагатьох із них засудили. Жінки прикидалися дурненькими помічницями, що було запросто зробити в патріархальній повоєнній Західній Німеччині. Потім більшість ніколи не говорили про своє минуле, вони вийшли заміж, змінили імена й "розчинилися" у суспільстві.

Деякі, все таки розкриваючи себе перед пресою, зізнавалися, що не вважали свою жорстоку роботу помилкою. Так само й у книгах чи фільмах таких наглядачок концтаборів іноді зображають дійсно жорстокими монстрами, а часом називають просто жертвами нацистського режиму.

Жінки, які вижили в Равенсбрюку або інших таборах смерті в нацистській Німеччині, щороку приїжджають до меморіального комплексу в однойменному селищі в місцевості Мекленбург на північному-сході країни. Разом із ними – рідні тих, кого тут було закатовано й убито, а також просто небайдужі люди. Вони беруть участь у заходах із вшанування пам’яті жертв, і щоб злочини, скоєні тут, не були забуті.