Російсько-українська війна: "У цьому бою ми знищили 8 російських найманців, захопили великі запаси їхньої зброї та одного взяли в полон", - офіцер ЗСУ

Командир 2 роти 34 батальйону 57 бригади Збройних Сил України розпочав свій бойовий шлях 5 вересня 2014 року, проте досі не стомився і перебуває в строю, передають Патріоти України з посиланням на Цензор.НЕТ.

Журналіст кілька днів умовляв Умку, такий у Костянтина Васильовича позивний, на це інтерв'ю. Він в принципі ніколи не відмовляє журналістам у спілкуванні: потрібно показати позиції, своїх бійців - завжди будь ласка. Проте вихвалятися і розказувати про те, як він "гриз російські танки зубами", офіцер не любить. Але все ж таки Умка "здався" і ми отримали можливість дізнатися дещо про його бойовий шлях.

На початку осені 2014 року Костянтин прийшов добровольцем у військкомат свого міста і став бійцем батальйону "Батьківщина", тепер - 34 ОМБ. А вже через місяць під селом Озерянівка Донецької області, він прийняв перший бій. "Проти нас виїхало 3 автомобілі, на одному з них був прикріплений важкий кулемет. Перша машина розвернулася до нас задньою частиною і терористи відкрили вогонь. Окупанти зуміли пошкодити оптику, вивести з ладу всі прибори у БРДМ. До посіченої броні заскочив прапорщик Юрій Санич із позивним Кащей. Почав стріляти по ворогах наосліп. Це дало можливість нам перегрупуватися і відкрити зустрічний вогонь. Вороги не очікували такої наглості від нас, КамАЗ з окупантами розвернувся і втік з поля бою. Третій автомобіль - "Шевроле Лачеті", ми розстріляли. Загалом в цьому бою, ми знищили 8 російських найманців, захопили великі запаси їхньої зброї та одного взяли в полон", - ділиться своїми спогадами досвідчений уже офіцер.

Через деякий час на телефон одного вбитого окупанта зателефонував ватажок терористів Ігор Безлер і домовився, що забере трупи своїх підлеглих. Командир роти, в якій воював Цимбал, дав слово офіцера, що їх ніхто не буде розстрілювати. Тому "Бєс" безперешкодно забрав своїх. Хоча були такі хлопці в підрозділі, які хотіли вбити ватажка Безлера прямо біля його знищених пособників.

У серпні 2015 року Костянтин був на фермі в районі кар'єру малої промзони, що в напрямку села Гладосове. Під час одного з боїв він прибіг на допомогу своєму бійцю, який передав по рації, що заклинило кулемет і той не може стріляти. У цей момент ворожа куля влучила йому в обличчя. Вона зайшла в праву щоку, розтрощила щелепи та вийшла через ліву. Костя зумів вижити і завдячує він своїм порятунком побратиму Балу, який на той момент був санінструктором та зумів надати першу допомогу.

Пролікувавшись, Костянтин повернувся знову воювати, попри те, що зовсім недавно зустрічався віч-на-віч із смертю. З 2017 року Костянтин Цимбал перебуває в селищі Піски, що неподалік Донецька. "Ось воно, осине гніздо, зовсім поруч. І ми маємо можливість забрати його під свій контроль, як і всі наші землі на Донбасі і Криму, де зараз перебуває нога російського окупанта. Потрібно просто цього захотіти, а ми готові", - підсумував Умка.