"Россияне смотрели нам в глаза и несли смерть", - блогер

Ми не вірили, що війна - це не теорія, це практика. І накриє вона нас саме з боку тих, з ким розмовляли і сміялися.

Про це у своєму блозі пише Олена Кудренко, передають Патріоти України. Далі - мовою оригіналу:

"- Ви вірите?

- у що?

- у щирість хлопця, який на колінах?

- вірю.

- здивували..."

Люди, люди...

... Пленных украинцев унижают. Морально уничтожают. Вытирают ноги об их честь и гордость, называя ничтожными. Потом бросают нехотя:

- идите мойтесь, завтра на обмен вас...

И ночь эта, перед возможным обменом - неописуема. А утром - построят всех и просто переведут на следующий подвал. Без обмена...

... Они же с нами болтали, смеялись... Мы их, русских погранцов, почти всех по имени знали. Перекрикивались, перезванивались. Мы не верили, что война - это не теория. Это практика. И накроет она нас именно со стороны тех, с кем болтали и смеялись. Они пытались сравнять нас с землей, еще вчера болтавшие... В глаза нам смотрели, и несли смерть...

... Нас ненавидели. Мы на той заправке, четверо, в камуфляже, с запахом реальной войны, как будто немой укор им, остальным. Они стояли и смотрели на нас косо, украдкой. Богатые и бедные, хитрые и безразличные, губастые и тощие. Кто-то нервно теребил край куртки, кто-то тряс ключами от авто, как будто это успокоит их совесть, или их ненависть... А они нас ненавидели. Потому что мы нарушали их привычную жизнь одним своим видом...

... Брата хоронили. Собралось все село. И мать его, и девочка. А мы, побратимы, стояли и опускали глаза в землю. Внутри такая пилка точила душу, без остановки, часами, а теперь - годами. Мы, как мальчишки, вытирали украдкой слезы и нам было стыдно перед ними. Что не умер вместо него каждый из нас. Что мы живы, и теперь, живые, смотрим в глаза его матери...

... Мы в поле окопались, нашли яр, вырыли яму, чтобы там огонь развести. Ночь, мы вокруг все сидим, тихо посмеиваясь, каждый рассказывает о своем, безобидно подшучиваем друг над другом... Сегодня из той компании живы не все. И иногда кажется, очень отчетливо, что эта война нужна только нам. Тем, кто выжил. Вспоминаешь погибших друзей - и не знаешь, как дальше жить...

- Ви вірите?

- у що?

- у щирість хлопця, який на колінах?

- вірю.

- здивували...

А ось ви - ні. Вже не дивуєте... Своєю величезною, неосяжною байдужістю - не дивуєте..."

Інформація, котра опублікована на цій сторінці не має стосунку до редакції порталу patrioty.org.ua, всі права та відповідальність стосуються фізичних та юридичних осіб, котрі її оприлюднили.

Інші публікації автора

14 вересня - Воздвиження Хреста Господнього: Що категорично не можна робити в цей святковий день

субота, 14 вересень 2024, 0:10

14 вересня за новим церковним календарем (27 вересня за старим) - Воздвиження Хреста Господнього, нагадують Патріоти України. Свято пов'язане з ім'ям рівноапостольної Олени, матір'ю імператора Костянтина, яка, згідно з церковним переказом, відшукала Хр...

Різдво Пресвятої Богородиці: Ця сильна молитва, прочитана з чистою душею, допоможе здійснити найзаповітніші бажання

неділя, 8 вересень 2024, 5:00

Різдво Пресвятої Богородиці віруючі за новим стилем відзначають 8 вересня. І цей день вважається дуже сильним енергетично, а молитви мають особливу потужність. За однією з традицій жінки, у яких немає дітей, накривають святковий стіл і запрошують бідни...