"Розбір економічного польоту України, якого насправді нема", - економіст

Про це у своєму блозі розповідає економіст Володимир Компанієць, передають Патріоти України.

"Днями побачила світ колонка відомого економіста Сергія Гурієва про те, як, завдяки діючому уряду, НБУ та ревальвації, Україна стрімко йде в світле економічне майбутнє з дуже гарними економічними показниками. Я з повагою ставлюся до пана Сергія, бо він один із небагатьох росіян, які прямо і всюди заявляють про недемократичний корупційним режим у Росії та напад Росії на Україну, але повага повагою, а правда мені дорожча.

"У середині січня ключові базові ставки — основний предмет дискусії, що просочилася, — були дійсно дуже високими — понад 9% у реальному вираженні (з поправкою на інфляцію)", — пише Сергій Гурієв. І одразу хочеться додати, що насправді в Україні реальні відсоткові ставки наразі є одними із найвищих у світі. Дорожче кошти залучають лише Суринам, Мозамбік, Лівія, Еквадор, Гана та Буркіна-Фасо. Не надто обнадійлива компанія, погодьтеся.

Далі пан Гурієв зазначає: "Надмірне зміцнення гривні, яка 2019 року зросла більш як на 20% до євро, відображає приплив іноземного капіталу. В рамках режиму інфляційного таргетування обмінний курс гривні є гнучким, і кожен додатковий мільярд євро, що надходить з-за кордону, приводить до підвищення курсу національної валюти. Це, в свою чергу, приводить до збільшення імпорту та зниження експорту доти, доки платіжний баланс не стане рівним нулю. Це нормально".

Що ж, помилки щодо зміни курсу національної валюти відповідно до платіжного балансу вже припускалася велика кількість центральних банків, потім економікам цих країн це обходилося дуже дорого. Оскільки іноземні кредити/купівля облігацій у національній валюті не є сталими інвестиціями, і через деякий час вони виходять із країни з відсотками, і при цьому відбувається ревальвація національної валюти на базі додатного платіжного балансу внаслідок отриманих країною кредитів, то після виходу інвесторів із таких інвестицій це призводить до суттєвої девальвації.

Далі Сергій Гурієв зазначає: "Критики стверджують, що вигоди від короткострокових фінансових потоків (залучених високими відсотковими ставками гривні) обмежені, і що Україні слід замість цього спробувати залучити довгострокові прямі іноземні інвестиції. Але прямі іноземні інвестиції (ПІІ) 2019 року також збільшилися, при цьому дані третього кварталу (останні доступні) показують 50% зростання порівняно з аналогічним періодом минулого року. Цей сплеск частково пояснюється розв'язанням політичної невизначеності після парламентських виборів у липні та призначення нового уряду у вересні минулого року, проте дані про ПІІ за перші три квартали 2019 року, як і раніше, показують двозначне річне відсоткове зростання". Фактично пан Сергій розповідає, що в Україні розпочався інвестиційний бум.

Добре, спробуймо розібратися. По-перше, якщо відкрити дані Державної служби статистики України, то не відбулося ніякого зростання іноземних інвестицій за три квартали 2019 року порівняно з аналогічними періодами попередніх років. Скажу навіть більше: відбулося зниження порівняно з 2017 роком. Прямі іноземні інвестиції за три квартали 2019-го — 1,7 мільярда доларів, за три квартали 2018-го — 1,7 мільярда, за три квартали 2017-го — 2 мільярди доларів (див. рис. 1).

Тобто ніякого 50-відсоткового зростання прямих іноземних інвестицій, за даними Держстату, в третьому кварталі нема: третій квартал 2019 року — 0,4 мільярда доларів, третій квартал 2018 року — 0,4 мільярда, третій квартал 2017 року — 0,8 мільярда доларів.

По-друге, якщо взяти дані Нацбанку щодо платіжного балансу (див. рис. 2), а у НБУ і Держстату різна методологія розрахунку прямих іноземних інвестицій, то і справді є незначний приріст, але він був забезпечений виключно за рахунок кредитів прямих інвесторів в Україну, які НБУ включає до рядка прямих інвестицій.

А якщо додати до цього, що НБУ в кредити прямих інвесторів включає кошти від випуску єврооблігацій, що його здійснює підприємство спеціального призначення за кордоном, та проаналізувати, куди було спрямовано реальні прямі іноземні інвестиції, то відразу стане зрозуміло, що ніякого інвестиційного буму в Україні немає.

Пан Гурієв також переконаний: "Сильна гривня могла б потенційно сповільнити економічне зростання, оскільки вітчизняним виробникам складніше конкурувати з більш доступним імпортом. Але щорічне зростання ВВП у другому і третьому кварталах 2019 року перевищило 4% — найвищий показник з кінця 2016 року, і він набагато вищий, ніж зростання в Європейському Союзі і Росії, двох ключових торговельних партнерів України".

Тобто, на його думку, сильна гривня не справляла негативного ефекту на економіку України. Розберімося з цим твердженням поетапно.

Насамперед візьмемо дані офіційного курсу гривні до долара США за 2018 і 2019 роки (див. рис. 3) і побачимо, що ревальвація гривні порівняно з минулим роком розпочалася лише на початку третього кварталу 2019-го, відповідно, жодного впливу на річний приріст реального ВВП в другому кварталі вона не могла зробити.

Потім подивимося на безперервне семимісячне падіння промисловості в Україні, яке чітко корелює з ревальвацією гривні (див. рис. 4). Чи дійсно тут ревальвація також не мала впливу?

Далі відкриємо дані Державної служби статистики і з'ясуємо, які галузі найбільше забезпечували приріст реального ВВП у другому-третьому кварталах 2019 року. Це роздрібна торгівля із значним приростом частки імпортної продукції, сільськогосподарська галузь, але виключно через зміни клімату та зсув строків збирання врожаю на більш ранні місяці, а ще будівництво, причому виключно за рахунок замовлень з бюджету та інвестицій у "зелену" енергетику, яка має найвищий у Європі тариф і 2019 року завозила обладнання на пільгових умовах.

На додачу вже вийшли оперативні дані Державної служби статистики, згідно з якими всі можуть легко побачити суттєве падіння приросту реального ВВП в Україні в четвертому кварталі 2019 року (див. рис. 5). Темп приросту реального ВВП у 1,5% — це мінімум за 15 кварталів. Про таке падіння я неодноразово попереджав публічно, ще до виходу інформації від Держстату. Воно було очікуваним і, на жаль, неминучим.

Також пан Гурієв зауважує: "НБУ прийняв режим інфляційного таргетування і пообіцяв знизити щорічне зростання цін до 5%. Цієї мети зрештою було досягнуто у грудні 2019 року, коли річна інфляція знизилася до 4,1%".

Якби пан Сергій детально знав, як рахують в Україні споживчу інфляцію, думаю, він дуже здивувався б. Я обов'язково напишу про це згодом, а зараз лише хочу сказати, що насправді наш розрахунковий показник споживчої інфляції дуже далекий від реальних змін цін в Україні.

Тож хочу наголосити, що, попри оптимізм окремих державних діячів і сторонніх спостерігачів, економічна ситуація в Україні наразі досить складна.

Через помилки з прогнозуванням і зниження темпу приросту економіки, в першому кварталі 2020 року буде рекордне невиконання планів за надходженнями до держбюджету. І уряду знову доведеться або блокувати відшкодування ПДВ, або вимагати від державних підприємств авансову сплату дивідендів і податку на прибуток, або зупиняти видатки з державного бюджету.

Про 40% приросту реального ВВП за п'ять років діючий уряд може розказувати тільки в своїх виступах і показувати в своїх презентаціях. Ніякого інвестиційного буму при діючому уряді 2020 року не буде, як не було і в другому півріччі 2019-го. А заяви про те, що Україна при нинішньому уряді наздожене Польщу за економічними показниками, — це якесь незбутнє марення.