Розумна зброя: "США посадять за штурвал винищувачів штучний інтелект", - The Economist

Класичні повітряні бої, в яких пілоти поєднують свою кмітливість і можливості машини, щоб збити опонента прицільним вогнем, вже давно в минулому. Керовані ракети подбали про це. Останній повітряний бій відбувся 32 роки тому, наприкінці війни між Іраном й Іраком. Тоді іранський F-4 Phantom збив іракський Су-22 за допомогою 22-міліметрової гармати. Але пам'ять про такі сутички збереглася. Повітряні бої, навіть в симуляторі, в якому закони фізики замінили комп'ютерними рівняннями, лишаються хорошим випробуванням навичок пілота під час підготовки. І це правда навіть тоді, коли і сам пілот - комп'ютерна програма. Тож коли Агентство передових оборонних дослідницьких проектів США (DARPA, передовий підрозділ Пентагону) почало думати над майбутнім сутичок у небі і участю в них штучного інтелекту, воно почало з основ, які б навіть легендарний німецький ас Манфред фон Ріхтгофен схвалив би, передають Патріоти України з посиланням на The Economist.

В серпні 8 команд від різних оборонних підрядників зібралися під егідою Лабораторії прикладної фізики імені Джона Хопкінса в штаті Меріленд. Вони брали участь у триденних фінальних випробуваннях AlphaDogfight, які проводило DARPA. Кожен з підрядників розробив алгоритм для управління літаком F-16 в симуляціях повітряних боїв. Спочатку машини билися одна проти одної. А тоді переможець повинен був зійтися в сутичці з живим пілотом.

"Коли я починав, до здатності алгоритмів штучного інтелекту виконувати таку роботу ставилися скептично", - каже полковник Ден Джаворсек, який очолює роботу DARPA в сфері машин-пілотів.

Насправді ж штучний інтелект добре впорався. Переможець, створений компанією Heron Systems з Каліфорнії, здолав 7 своїх цифрових суперників, а потім пілота ВПС США у кожній з п'яти сутичок з ним.

Хоча практика повітряних боїв, як і марширування з військовими оркестрами, - це рудимент старих методів ведення боїв. Тож наступна фаза проекту ACE від DARPA точно належить до майбутнього війни. Адже вона вимагає, щоб штучний пілот був здатен керувати двома літаками одночасно. Також його віртуальні літаки будуть озброєні ракетами короткої дії, а не кулеметами. Це підвищує загрозу випадкового знищення союзників. Адже помилково випущена ракета буде безвідмовно переслідувати ціль. Після цього тести стануть більш реалістичними. Машину озброять ракетами дальньої дії. Крім того, потрібно буде її навчити працювати з неточними даними й типовими перебоями в надходженні інформації з радарів.

Мета цього проекту Пентагону зовсім не позбутися живих пілотів. За словами, полковника Джаворсека, йдеться про "перерозподіл когнітивного навантаження в кабіні". Теоретично, якщо пілот не буде сидіти в кабіні за штурвалом, можна буде планувати маневри без врахування впливу перевантаження на людське тіло. Літак без людей на борту також легше розглядати як "витратний матеріал" війни.

Разом з тим, більшість нових проектів винищувачів не передбачають ліквідацію кабіни пілота. Наприклад, у британській програмі Tempest і спільній програмі Франції, Німеччини й Іспанії під назвою Future Combat Air System літак повинен бути "пілотованим за потреби". Головний інженер компанії BAE Systems Нік Колосімо, компанія якого виступає головним підрядником програми Tempest, пояснює, що на це є кілька причин.

Одна з них в тому, що відмова від живих пілотів майже нічого не заощаджує. На кабіну з системами, які підтримують нормальне самопочуття людини на великі й висоті, припадає лише 1-2% ваги літака. А друга - навіть найбільш просунуті системи на основі штучного інтелекту мають недоліки. Вони, як правило, не здатні пояснити, чому прийняли те чи інше рішення. Тому коли машина робить помилку, причини важко зрозуміти. Також штучний інтелект обмежений вузькою направленістю своєї підготовки. Тому коли в реальних умовах йому доводиться мати справу з проблемами за рамками цієї підготовки, він починає робити помилки.

Прикладом такої негнучкості став епізод навчань AlphaDogfight, під час якого організатори ввели в поле симуляції бойових дій крилату ракету. Вони хотіли подивитися, що станеться. Крилаті ракети рухаються, згідно з запланованою траєкторією. Тому їхня поведінка простіша, ніж у пілотованих літаків. Як виявилося, штучному інтелекту було складно розібратися з ракетою, хоча в попередніх навчаннях він легко збивав такі снаряди. Але тепер він був налаштований на боротьбу з більш складними цілями і не очікував, що ворог буде настільки простим.

"Для людського пілота це не проблема взагалі. А штучний інтелект розумний настільки, наскільки ви його навчили", - пояснив Кріс ДеМей, який брав участь в програмі ACE.

The Economist пише, що пріоритетом зараз стало створення того, що військові називають "живої-неживої команди". Згідно з цим підходом, пілот передає комп'ютеру певні завдання в той час, коли сам виконує інші. Наприклад, сьогодні пілотам більше не потрібно націлювати свої радари в правильному напрямку. Але досі існують фактори, які можуть скоротити шанси на успішність пострілу, - пояснив полковник Джаворсек. На його думку, саме тому це завдання, яке "дуже добре підходить для передачі" машині.

Наприклад, компанія Lockheed Martin розробляє систему ухиляння від ракет. Вона повинна повідомляти, який літак у строю під прицілом ракетного удару і які маневри потрібно виконати, щоб уникнути зіткнення. Наразі це вимагає оцінки пілота, здатного швидко оцінити дані на різних дисплеях. Але цю роботу може виконувати штучний інтелект.