Шейхи відпочивають: Українські саморобні автомобілі (фото)

В минулому сторіччі за кількістю унікальних авто на душу населення нам не було рівних. Звичайно, можливості у нафтових принців і радянських винахідників були різні, але мета одна.

Ви думаєте, тільки арабські шейхи дозволяють собі автомобілі штучної роботи? І власник саморобного автомобіля, який віддав п’ять років життя його побудові, і нувориш, який замовляє за півмільйона “зелених” чергового шестиколісного монстра з турбонадувом, завжди хотіли одного: отримати автомобіль під свої запити. Ну і ще трошки виділитися із загальної маси населення, передають Патріоти України з посиланням на Твоя машина.

Як не дивно, і у тих, і у інших це виходило з однаковим успіхом. Цікаво, що більше половина всіх машин штучної роботи була побудована на території України.

У 1980-і роки великі автопробіги саморобників були щорічними. Унікальні автомобілі могли побачити жителі різних міст. До слова, брали участь в них далеко не всі саморобники: одні не хотіли, інших не допускали.

Це назвали “Самавто”

Всупереч поширеній серед нинішніх автофанатів думці, саморобні автомобілі радянські люди будували не від бідності чи дефіциту. Адже зібрати транспортний засіб з покупних і самостійно виготовлених деталей коштував не тільки купу часу, але і конкретних грошей – декількох тисяч рублів.

Оскільки автомобіль вважався не засобом пересування (для цього випускалися і закуповувалися сотні тисяч автобусів і тролейбусів), а розкішшю, будь-які автомобільні комплектуючі були дорогими. До того ж – у великому дефіциті, тож за них доводилося переплачувати. Звичайно, якісь примітивні апарати можна було збирати зі списаних в державних автобазах вузлів. Але ж більшості саморобників хотілося отримати машину цікавішу за заводські зразки, а таку з “чормету” не зліпиш.

Аматори автомобілебудування найчастіше робили для себе те, чого не робив офіційний автопром: спортивні купе, мінівени і дачі на колесах, амфібії, кабріолети.Деякі умільці будували автомобілі просто вдома. На фото: житель Єревану Генріх Матевосян за допомогою автокрану спускає з другого поверху багатоповерхівки свій наполовину готовий автомобіль

“За пляшку” не проходить

Цікаво, що держава певною мірою опікала саморобників: рух “Самавто” було оголошено корисним, а ДАІ зобов’язане було реєструвати саморобні автомобілі. Але, щоб забезпечувати безпеку руху, на рівні законодавства були прийняті спеціальні “Технічні вимоги до легкових автомобілів, що виготовляються в індивідуальному порядку”. Ця інструкція була пов’язана з ПДР і ГОСТами та пережила три “рестайлінги”. З одного боку, в документі обговорювалися деякі дрібниці, наприклад, радіус заокруглень виступаючих деталей, а з іншого, кожна нова редакція “Вимог” дозволяла саморобникам використовувати більш потужніший двигун.

Микола Дорошенко з Сум побудував купе “Мурена”. Машину тоді назвали модульною (не плутати з нинішніми модульними платформами!): частини кузова можна було змінювати в залежності від типу завдань з перевезення людей і багажу.
Так, якщо спочатку, в 1960 роки, дозволявся тільки мотоциклетний мотор, то з 1987 р. обумовлювалися вже не об’єм і не потужність, а співвідношення потужності і корисної маси: 24 – 50 к. с. на тонну. Після чого в країні з’явилася саморобка-амфібія з 6-циліндровим двигуном від Tatra-613 об’ємом 3,5 л і потужністю 168 к. с.!

Правила не дозволяли використовувати “несучу систему кузова, що випускається серійно” – тобто провести самостійно глибокий рестайлінг стандартного автомобіля та видати його за саморобку було не можна. Однак, з іншого боку, гальма і рульове управління повинні були бути тільки промислового виробництва, від існуючих легковиків.

Купе з романтичною назвою “Кленовий лист” побудовано Олексієм Мельником із Закарпаття. Кузов з дюралюмінію, агрегати – ЗАЗ.
Був визначений список організацій, які офіційно здійснюють експертизу саморобної автомобільної і мотоциклетної техніки. Але в принципі автор саморобної конструкції міг обійтися актом технічної експертизи від громадської організації – Добровільного товариства автомотолюбителів, яке було представлене в кожному місті. Цікаво, що крім цього, конструктор повинен був надати при реєстрації документи щодо законності придбання всіх вузлів і матеріалів… Тобто варіант “купити за пляшку” не проходив – хоча, звичайно ж, існував на практиці.
Стилістично витриманий автомобіль “Мелодія” роботи В. Мілейка з Маріуполя. Опуклий дах автор формував… вистріливши з двох рушниць дробом по сталевому листу. У промисловості така технологія називається штампування металу вибухом.

Як вони це робили

Грамотних інженерів, техніків і просто кваліфікованих слюсарів у країні було достатньо, тому більшість саморобних автомобілів відрізнялися оригінальною конструкцією і за характеристиками були як мінімум не гіршими за серійні. Основа автомобіля часто була каркасною – зварену з труб просторову раму обшивали формованим склопластиком, до рами ж кріпили вузли і агрегати. Рідше кузов був несучим, повністю склопластиковим, причому в деяких місцях його доводилося посилювати металом. Однак, було чимало захоплених людей, які працювали по-старому – вистукували і вигинали кузов з листової сталі.

Задньомоторне купе “Катран” побудував житель Севастополя Олександр Федотов (див. також фото в заголовку). В його основі хребтова рама і сталевий каркас. Пасажирська формула 2+2 – одна з найпопулярніших в “Самавто”.
Слабке місце всіх саморобок – зовнішність. Навіть ті, кому вдавалося створити грамотний з художньої точки зору дизайн, стикалися з проблемою оздоблення. І тоді аматорську сутність машин, що виглядали як іномарки, з головою видавали фари, ліхтарі, колеса і дверні ручки від “Жигулів” і “Запорожців”. Однак, знаходилися майстри, які обходили і цю проблему. А один конструктор – Віктор Філоненко з Донецька, за професією маляр, – пофарбував своє сіро-синє купе… манікюрним лаком. А що робити, якщо на початку 1980-х іншого способу роздобути фарбу “металік” просто не було!
Амфібія киянина В. Трофименка була однією з перших машин такого роду, побудованих “в домашніх умовах”. Для виїзду на необлаштований берег використовувалися сандтраки з гуми (лежать на даху салону).
А ще допомагала саморобникам промисловість, тобто заводи і фабрики, на яких можна було офіційно, через касу (або інакше) замовити виготовлення якихось вузлів, послуги з обробки металів, купівлю матеріалів – і це, до речі, одна з причин, з яких саморобки “українського виробництва” відрізнялися високим технічним рівнем.
Мікроавтобус-дачу “Галатея” киянин Марлен Корінний побудував з фанери, обклеєної скловолокном. Ходова від Nysa, двигун від задньомоторної Skoda. Кемпери були популярні у саморобників, оскільки офіційно не продавались.
А наостанок скажемо, що багато з саморобних автомобілів тієї пори збереглися до наших днів. Особливого секрету в цьому немає, просто більшість з них не схильні до корозії через склопластиковий кузов, а ще тому, що в першу чергу робилися “для себе” – тобто на століття. Ну, а якщо і не на століття, то до наступного віку все ж дожили.
Інформація, котра опублікована на цій сторінці не має стосунку до редакції порталу patrioty.org.ua, всі права та відповідальність стосуються фізичних та юридичних осіб, котрі її оприлюднили.

Інші публікації автора

Будьте здорові! У мережу виклали список препаратів, які нічого не лікують

середа, 20 листопад 2019, 8:55

Несподівано там опинилася популярні препарати. В мережу "злили" список ліків, які нічого не лікують, передають Патріоти України. 1. Арбидол. Діюча речовина: арбідол. Інші назви: «Арпетолід», «Арпефлю», «ОРВІтол НП», «Арпетол», «Імустат». Радянський вин...

Астролог назвав невдах року Білого Пацюка

середа, 20 листопад 2019, 8:24

Для кого із знаків Зодіаку новий рік Білого Пацюка стане складним життєвим випробуванням - в гороскопі від Павла Глоби на 2020 рік. Гороскоп на 2020 рік підкаже, для кого із знаків Зодіаку цей період буде наповнений труднощами і випробуваннями. Відомий...