Ви думаєте, тільки арабські шейхи дозволяють собі автомобілі штучної роботи? І власник саморобного автомобіля, який віддав п’ять років життя його побудові, і нувориш, який замовляє за півмільйона “зелених” чергового шестиколісного монстра з турбонадувом, завжди хотіли одного: отримати автомобіль під свої запити. Ну і ще трошки виділитися із загальної маси населення, передають Патріоти України з посиланням на Твоя машина.

Як не дивно, і у тих, і у інших це виходило з однаковим успіхом. Цікаво, що більше половина всіх машин штучної роботи була побудована на території України.

Це назвали “Самавто”

Оскільки автомобіль вважався не засобом пересування (для цього випускалися і закуповувалися сотні тисяч автобусів і тролейбусів), а розкішшю, будь-які автомобільні комплектуючі були дорогими. До того ж – у великому дефіциті, тож за них доводилося переплачувати. Звичайно, якісь примітивні апарати можна було збирати зі списаних в державних автобазах вузлів. Але ж більшості саморобників хотілося отримати машину цікавішу за заводські зразки, а таку з “чормету” не зліпиш.

Аматори автомобілебудування найчастіше робили для себе те, чого не робив офіційний автопром: спортивні купе, мінівени і дачі на колесах, амфібії, кабріолети.

“За пляшку” не проходить

Цікаво, що держава певною мірою опікала саморобників: рух “Самавто” було оголошено корисним, а ДАІ зобов’язане було реєструвати саморобні автомобілі. Але, щоб забезпечувати безпеку руху, на рівні законодавства були прийняті спеціальні “Технічні вимоги до легкових автомобілів, що виготовляються в індивідуальному порядку”. Ця інструкція була пов’язана з ПДР і ГОСТами та пережила три “рестайлінги”. З одного боку, в документі обговорювалися деякі дрібниці, наприклад, радіус заокруглень виступаючих деталей, а з іншого, кожна нова редакція “Вимог” дозволяла саморобникам використовувати більш потужніший двигун.

Правила не дозволяли використовувати “несучу систему кузова, що випускається серійно” – тобто провести самостійно глибокий рестайлінг стандартного автомобіля та видати його за саморобку було не можна. Однак, з іншого боку, гальма і рульове управління повинні були бути тільки промислового виробництва, від існуючих легковиків.

Як вони це робили

Грамотних інженерів, техніків і просто кваліфікованих слюсарів у країні було достатньо, тому більшість саморобних автомобілів відрізнялися оригінальною конструкцією і за характеристиками були як мінімум не гіршими за серійні. Основа автомобіля часто була каркасною – зварену з труб просторову раму обшивали формованим склопластиком, до рами ж кріпили вузли і агрегати. Рідше кузов був несучим, повністю склопластиковим, причому в деяких місцях його доводилося посилювати металом. Однак, було чимало захоплених людей, які працювали по-старому – вистукували і вигинали кузов з листової сталі.