"Союзники чи брати у нещасті": "Чергова спроба Кремля легітимізувати окупацію частини території України зазнала провалу", - Портников

Декілька днів тому російське представництво в ООН спробувало влаштувати в Раді безпеки «презентацію» маріонеткової «влади» окупованих районів Донбасу. Зроблено це було під прикриттям «вільного формату», що дозволяє запрошувати для участі в дискусіях у буквальному сенсі кого завгодно. Про це у своєму блозі пишк журналіст Віталій Портников, передають Патріоти України.

Але західні країни та Україна чудово зрозуміли, що це ‒ не хто завгодно. Що головна ідея Москви ‒ будь-яким шляхом легітимізувати «народні республіки», довести, що тамтешнє керівництво ‒ це не маріонетки, призначені на свої «посади» кураторами з російських спецслужб, а представники «народу Донбасу».

Власне, ці свої спроби Москва не залишає з 2014 року, коли вперше виникла теза про необхідність прямих переговорів українського керівництва з «владою» так званих «народних республік» та про посередницьку роль Росії. Просто зараз ці спроби були перенесені на рівень Ради безпеки ООН.

Делегації західних країн та України не брали участі в цій дивній дискусії, а американське представництво при ООН від імені інших делегацій навіть випустило спеціальну заяву, в якій дії Москви були схарактеризовані як спроба уникнути відповідальності за розв'язування конфлікту в Україні. Проте російське представництво в ООН намагалося зробити хорошу міну при поганій грі, звинувачувало західні країни в бажанні «стати на бік» України та вихвалялося кількістю країн ‒ переважно колишніх радянських республік та країн, що розвиваються, які прийшли послухати представників «народних республік».

Але справжнім тестом на «успіх» російської пропаганди стала не ця зустріч у Радбезі, яка нікого ні до чого не зобов'язує, а наступне через кілька днів голосування в Генеральній асамблеї ООН щодо резолюції про мілітаризацію іншої окупованої Росією території ‒ Криму. І тут виявилося, що на зустріч у Радбезі можна збирати будь-яку кількість учасників, а коли справа доходить до голосування...

А коли справа доходить до голосування, то Росію готові підтримати аж цілих 16 держав. Із цих 16 держав троє ‒ члени Євразійського економічного союзу. Тільки троє, зауважу. Інших колишніх радянських республік у цьому списку немає ‒ зокрема й таких традиційних союзників Росії, як Казахстан або Таджикистан. Із решти 13 країн тільки дві держави ‒ Сербія і М'янма ‒ можуть бути із застереженнями віднесені до демократичних. А те, що Росію підтримують Нікарагуа, Венесуела або Північна Корея із Зімбабве ‒ цілком передбачувано, було б навіть образливо, якби ці режими підтримували нас.

Так що це насправді навіть не союзники. Думаю, це брати у нещасті народів, що стали здобиччю жорстоких авторитарних правителів ‒ від Путіна та Лукашенка до Мадуро й Кім Чен Ина.