Здирництво та реквізиції "на потреби Добровольчої армії" переросли в організовані пограбування сотень квартир і будинків, в яких мешкали євреї. Жертвами погрому стало близько 300 осіб, передають Патріоти України з посиланням на освітній проєкт JNSM.

Масла у вогонь додала газета "Вечерние огни", яка наступного дня опублікувала замітку "Стрілянина з будинків", де вказала адреси, за якими євреї кілька днів перед тим буцімто стріляли у відступаючих білогвардійців.

Через день тему підхопив чорносотенний "Киевлянин": нібито більшовикам "старанно сприяло місцеве єврейське населення, що відкрило безладну стрілянину у спину відступаючим добровольчим частинам".

У середмісті Києва погромники діяли методично й організовано. За свідченням очевидця подій Олексія Гольденвейзера, свого часу члена Української Центральної Ради, "вбивства відбувались якось паралельно й незалежно від пограбувань", з холодним розрахунком, затемна, уникаючи поодиноких військових патрулів: "Вбивали не в квартирах, не у вирі боротьби. Ні, жертву відводили і страчували в затишному місці… Жодного розбитого скла, жодного поламаного стільця; діловитість і економія сил; гроші, гроші та гроші...". Якщо в заможних євреїв погромники вимагали гроші та коштовності, то в незаможних забирали й побутові речі.

Як показало пізніше обстеження єврейських осель, було здійснено 836 нападів на квартири, причому без урахування Подільської та Плоської поліційних ділянок у центрі міста, де євреї становили більшість населення. Число загиблих тоі у Києві євреїв, за списком "Єврейського комітету допомоги жертвам війни"), становило 294 особи.