"Трамп може дати здачі": "Ніхто Ірану "лівої щоки" вже не підставлятиме. Тим паче США", - дипломат

"У 1979 році Іран покинув шах Мохаммед Пахлаві з родиною. Він вирушив на лікування до Єгипту. Користуючись його відсутністю, в Іран повернувся аятола Хомейні, головний супротивник шаха і його режиму. Захопив владу і почав вимагати видання шаха назад.

Але шах був хворим. Рак. Він їздив світом у пошуках найкращого лікування. Так він дістався до нью-йоркського онкоцентру. Ось тоді піднялася антиамериканська хвиля збурень у Тегерані. Закінчилося штурмом посольства США в листопаді 1979 року тисячним натовпом. У заручниках опинилося 90 осіб – роззброєні морпіхи, офіцери, дипломати США.

Аятолла Хомейні назвав це біснування "революцією проти Великого американського сатани" й висунув президенту Картеру вимогу негайно видати шаха Пахлаві. Той відмовив.

І хоча у грудні шах зі США вирушив до Єгипту, у заручниках протягом 444 днів було 53 людини. Тодішній президент Джиммі Картер побоявся застосувати силу. Але в 1980-му йому все ж довелося дати добро на спецоперацію зі звільнення заручників.

План полягав у висаджуванні в іранській пустелі американського десанту. Однак місцем висаджування в пустелі раптом виявилося жваве шосе. А через курну бурю американський вертоліт врізався в літак-заправник: загинуло п'ятеро льотчиків у літаку та троє у вертольоті. Відразу після цього операцію визнали цілковито провальною.

Звільнили заручників лише 20 січня 1981 року, за лічені хвилини після офіційного складання Картером своїх повноважень та інавгурації нового президента Рейгана.

Загарбники здобули "перемогу" над США, узявши реванш за підтримку Картером вигнаного шаха. Відтоді минуло багато років. Але смак перемоги Тегеран ніяк не може забути!

Навіть зараз до останнього Іран вважав, що Америка обов'язково відступить перед їхніми натиском і рішучістю. Але тут раптом США ліквідували генерала Сулеймані. Як посміли!? Немислимо!

По-моєму, їхні переможні рожеві окуляри розбилися скельцями всередину. Хоча вони й переконують себе та народ у протилежному.

Як би я не ставився до Джиммі Картера (це велика людина, меценат, будує будинки для безпритульних, живе просто і вважає себе нічим не кращим і не гіршим за інших людей), але у США зараз лідер дещо рішучіший.

Дональд Трамп може дати здачі. І це гарний приклад. Тому що, якщо тебе ображають, треба відповідати взаємністю. А не складати лапки і звертатися до якогось закону бумеранга, мовляв, Боженька всіх вас покарає, негідники! Ні. Це закон еволюції, друзі. І спір тут на смерть.

Не можна безкарно вбивати людей, як це робив Сулеймані. І Америка тицьнула Ірану в це пальцем. І замість того, щоб "висловлювати глибоке занепокоєння" ліквідацією США терориста Сулеймані, краще б країни – члени ООН дякували Дональду Трампу за цей вчинок.

Терористи одного разу можуть дістатися до дітей, рідних і близьких кожного з нас... невже ніхто цього не розуміє?!

А Іран... Ну годі. Те, що було за Картера, більше не повториться. Вам "лівої щоки" ніхто тепер уже не підставлятиме. Тим паче США. Тим паче, коли пролилася кров американських військових!"