У 90-х Україна втратила не просто військову потугу, а сотні мільярдів доларів.
Щоб витримати тиск Росії Україна має ставати сильнішою, як в дипломатії, так, насамперед, в озброєнні. Тому зовсім не випадково в різних кінцях країни люди з різною освітою і різним досвідом заговорили про можливе повернення ядерного статусу України, передають Патріоти України з посиланням на ТСН.
Війна за мирний атом
Ексміністр ядерної безпеки України Юрій Костенко знає точно всі політичні секрети ядерного роззброєння, яке називає "ядерним розоренням". Бо був на передовій політичного фронту 90-х. "Кравчук (перший президент незалежної України - ред.)? Він не просто свиню підклав. Він мене переставав слухати і питав мене: "Ти хто такий? Я - президент! А ти хто такий?!", - каже Юрій Костенко.
Того, де ракетні дивізії, що могли десяток разів стерти планету Земля, самих стирали з лиця землі. Все, що вціліло від вибухівки, різалося, трощилося. А також ядерна зброя була продана Росії. "Як можна передати Росії ядерних матеріалів на суму 100 мільярдів доларів?!", - додає Юрій Костенко.
Але виявляється, що дещо від ядерного "розорення" в Україні збереглося досі. І це те, чим Україна може просто вже вдарити по агресору.
Ядерний грибок
У Миколаївській області розташована колишня 46 дивізія 43 ракетної армії. Там залишилися гігантські ракетні комплекси і вагони, які теж передбачені для смертоносної зброї. Звідси ядерна ракета SS-24, або простіше кажучи "Скальпель", могла через 8 секунд після підняття добратися до заокеанського континенту, приблизно за 20 хвилин, щоби влаштувати там апокаліпсис.
Тепер це музейний експонат. А якихось кількадесят років тому це був один з надсекретних об’єктів третьої за величиною ядерної армії у світі – української.
"Я вам сьогодні можу сказати. Тільки в Первомайській ракетно-ядерній дивізії на озброєні було 86 ракет. При отриманні наказу на пуск – в декілька десятків секунд… 460 бойових блоків уже стартували і повинні були піти до цілі. Ще через 29 секунд – решта 240… І тому в першому ракетно-ядерному ударі, тільки Первомайська ракетна дивізія могла використати 700 ядерних бойових блоків", - розповів генерал-майор запасу, експерший заступник командувача 43 ракетною армією Микола Філатов.
"Як тільки останній боєзаряд покинув територію України - до нас увагу втратив весь Захід", - відзначає ексміністр ядерної безпеки України Юрій Костенко.
Та спершу Вашингтон і Москва візьмуть під приціл не стільки Київ, як Вінницю.
Стратегічний кулак України
Саме у Вінниці розміщувалося командування 43 ракетною армією. Уже українською. У неї входило шість ракетних дивізії. Чотири, де факто, стали холостими ще за "совка". Цілими ж незалежній Україні дісталися дві дивізій, але найпотужніші. Та сама Первомайська, а ще Хмельницька.
"На території України залишалося 220 носіїв стратегічної ядерної зброї. Це 176 шахтних пускових установок у двох ракетних дивізіях. І 44 важких стратегічних бомбардувальників, які базувалися на двох аеродромах", - повідомив експерший заступник командувача 43 ракетною армією Микола Філатов.
Зараз бомбардувальники конструктора Туполєва розпечені від сонця. А під час Холодної війни від них кров у жилах холонула. Надзвуковий, стратегічний, ракетоносець-бомбардувальник тепер вимушений музейний експонат. Хоча ще десяток років тому це була потужна українська зброя з ядерним "привітом" для ворога.
Тактичний щит України
Усе це ставило бідну молоду державу на грізне третє місце - після США і Росії - у світовому ядерному клубі. І лише укріплювало статус наявність ще одного ядерного арсеналу. Тактичного.
"У нас було, за різними оцінками, більше трьох тисяч одиниць тактичної зброї. Авіаційні бомби, які конкретно ядерні. Були морські номенклатури, міни, торпеди ядерні. Інше озброєння. Навіть ствольна артилерія мала певні ядерні боєприпаси", - каже експерший заступник командувача 43 ракетною армією Микола Філатов.
"Якщо говорити відверто, то певна ядерна тактична зброя Україні була більше потрібна, ніж стратегічна", - говорить ексміністр ядерної безпеки України Юрій Костенко.
Тут дві причини. Перша - тактична ядерна зброя була повністю підконтрольна Києву. Та й зручніша, щоб застосувати по ворогу, якщо знадобиться. Друга причина - стратегічний арсенал із важких бомбардувальників та міжконтинентальних ракет за замовчуванням націлювався тільки на США. Так було ще з часів "Холодної війни". Від цього особливого толку для України в безпековому плані було мало. А ядерна валізка з кодами і цілями від українських стратегічних ядерних ракет перебувала все ще у Кремлі.
Реальні міфи
"Відверто, розумієте, такої кількості ракетно-ядерного озброєння, звісно, Україні не було потрібно. І скорочувати однозначно потрібно було", - зазначає Микола Філатов.
Але "скорочувати" не означає здавати. Щонайменше це був живий золото-ядерний запас для злиденного бюджету держави.
"СБУ замість того, щоб збирати по краплинах, що собою являє ядерний потенціал хоча б для того, щоб торгуватися з Росією, вона лякала Кравчука тим, що ядерна зброя дуже небезпечна і її треба якомога швидше позбутися. Росіянам потрібно було тільки одне. Щоб вся без виключення ядерна зброя, при чому безкоштовно, була відправлена на російську територію", - запевняє Юрій Костенко.
Початок кінця
Різати без ножа українську ядерну оборонку насправді почали ще напередодні офіційної незалежності. Договір "Старт-1", між Союзом та США, зобов'язував "Совіти" потрохи позбуватися ракет середньої і малої дальності. І це тому потім із 6-ти стратегічних ракетно-ядерних дивізій Україна матиме реально озброєні тільки дві. Далі Київ підписуватиме Алматинську угоду. А потім буде історичний приліт президента США Біла Клінтона у Бориспіль.
"Президент Кравчук, Єльцин і я готові в п’ятницю підписати домовленість, яка зобов’язує Україну ліквідувати 176 міжконтинентальних балістичних ракет та приблизно 1500 ядерних боєголовок, націлених на США", - сказав він тоді.
Наслідки мали бути такими: "Ми розбираємо ядерні боєголовки. Відбувається процес переробки ядерних боєголовок на паливо. І це буде займати до 20 років. А в цей час Україна поступово входить в НАТО, як Польща, Чехія чи Словаччина. Все було готове для того, щоб саме цим шляхом, рухаючись. І сьогодні ми б не мали війни. І Крим би, Донецьк і Луганськ були українськими. А вийшло не так. Бо наше керівництво, коли говорили про НАТО, вони ж всі комуністи… ви ж розумієте…", - зазначає ексміністр ядерної безпеки України Юрій Костенко.
Словом, не складеться. Приміром, стратегічну авіацію десь поріжуть, десь відправлять до Москви. Потрохи почнуть розбирати і ядерні боєголовки з ракет. Зате усе "зійдеться" у "Лісабонському протоколі". З майже збанкрутілої країни, за підрахунками фахівців, поїде до Росії увесь арсенал тактичної ядерної зброї на десятки мільярди доларів.
"Це вартість виробництва високо збагачувального урану і плутонію і кількість, які ми передали Росії в ядерних боєголовках. Це майже 100 тон високозбагачувального урану. І 100 тон плутонію. Вартість виробництва одної тони високозбагачувального урану 100 мільйонів доларів. Однієї тони плутонію від 500 мільйонів до одного мільярда", - каже ексміністр ядерної безпеки України Юрій Костенко.
"То вивозили це незаконно, без рішення Верховної Ради. Все приховувалося. За 4 місяці все вивезли", - додає Микола Філатов.
Ядерна крапка Кучми
"2 серпня, після інавгурації в дивізію прибув Леонід Кучма. Я його зустрічав. Він зібрав офіцерів і сказав: "Я впевнений, що в Первомайську 5 ракетних полків, на озброєнні яких ракети SS-24, вони точно залишаться. Але не в ядерному оснащенні. Але потім, на жаль, життя брало своє. Обстановка ускладнювалася", - розповідає Микола Філатов.
Шостого грудня 1994 року у Будапешті президент Кучма ставить крапку у ядерному статусі України. Президенти України, Росії, США і прем’єр-міністр Сполученого Королівства підписали меморандум про запевнення безпеки Україні.
Розплата за втрачений арсенал
"Після підписання Будапештського меморандуму, Україна не те, що не отримала… Україна тільки втрачала. Американці дали на суму десь 300-350 мільйонів доларів. І то, якої? Технічна робота при демонтажу. Забезпечення паливно-мастильними матеріалами. Оце приблизно весь обсяг. Росія списала з нас шось 230 мільйонів доларів енергетичних боргів. Мало того, що ми передавали таку страшну кількість матеріальних цінностей, ресурсів, перспектив політичних, - так ми ще за все це платили зі свого бюджету", - розповідає ексміністр ядерної безпеки України Юрій Костенко.
А гарантовано захищати Україну військом, зброєю чи грішми, якщо на неї зазіхатимуть після втрати ядерного імунітету, ніхто в Будапешті не обіцяв. Та й, по суті, навіть не натякав. Бо ні самий формат меморандуму, ні те, що там було прописано, банально не зобов'язувало рятувати Київ в разі біди.
Хоча ексміністр ядерної безпеки України переконує, що неідеальний "Будапешт" зараз можна і треба використовувати як серйозний політичний снаряд проти Росії. "Якраз і потрібно було на рівні президента і МЗС зібратися втрьох – і це допускав Будапештський меморандум. І це було підтвердження посла США колишнього, Пайфера. Що Україна повинна була провести консультації у форматі тих країн, які готові були. Якби це відбулося, то тоді б Україна, Британія і США проводили б подальші переговори стосовно того, як припинити агресію, де ми разом виступали б проти Росії. Але не Німеччина і не Франція повинні були бути представлені на міжнародній арені", - зазначає ексміністр ядерної безпеки України Юрій Костенко.
Наслідки карколомного ядерного роззброєння частково реанімує Павлоградський хімзавод. Хімзавод використовує паливо від тих самих ракет SS-24 "Скальпель" уже для нових українських ракет. Звісно, не ядерних.
Україна – восьма у світі за запасами уранової руди. Та навіть як паливо для АЕС цю руду потрібно ще збагатити. Таких технологій країна не має. Щоб було - потрібно чимало часу і багато грошей.
Колишній надсекретний об'єкт, 46 ракетна дивізія під Первомайськом, що наганяла страх і ненависть у Штатах, двадцять років уже - державний музей. Ближче 2000-х тут американці профінансували ліквідацію ядерних бойових установок. Майже всі працівники музею - колишні офіцери дивізії. Ті самі, які могли почати ядерний апокаліпсис. Про це вони зараз розказують і показують. А ще хизуються "Сатаною" - найпотужнішою у світі ядерною ракетою, що тут як перлина пекельної виставки.
"Це справжня бойова ракета, яка за якимись параметрами була забракована. Вона може одна знищити територію у 300 тисяч квадратних кілометрів. Половина України. Її робили в Дніпропетровську. Але вона не стояла на території України. Вона надто потужна, надто велика", - пояснює екскомандир групи випробування регламенту пускової установки 46 ракетної дивізії Юрій Смірнов.
Інформація, котра опублікована на цій сторінці не має стосунку до редакції порталу patrioty.org.ua, всі права та відповідальність стосуються фізичних та юридичних осіб, котрі її оприлюднили.
