"Це була фактична амністія": "Силовиків, що розганяли Майдан, відправляли на фронт, а їх злочини п'ять років не розслідували", - політолог

У Державному бюро розслідувань створили підрозділ у справах Майдану. Але їх якісно могли розслідувати у перші місяці після побиття і розстрілів. Про це в інтерв'ю журналу "Країна" розповів політолог Олександр Кочетков, передають Патріоти України.

"Злочинці тоді ще не встигли сховати речові докази. А після шести років не може бути ніякого реального розслідування. Свідки забули важливі для слідства деталі. Знаряддя злочину лежать десь на дні Дніпра, а виконавці втекли у Росію чи на Донбас. Хтось - у ролі ополченців, а хтось - як боєць Збройних сил України. Навряд ми зможемо знайти відповідь на головне питання - хто віддавав наказ убивати людей", - вважає експерт.

Кажуть, раніше не розслідували, бо не було політичної волі. Ця фраза – ширма, каже Олександр Кочетков.

"На початку російської агресії на Донбасі та анексії Криму Україна не мала армії. Могли розпоряджатись п'ятьма тисячами вояків. В них не було ні досвіду, ні техніки. Кожен, хто вмів поводитися зі зброєю, був на вагу золота. Частину беркутівців та інших силовиків, що розганяли Майдан, відправили воювати. Так встановилася неписана домовленість, що вони кров'ю змиють провину. Це була фактична амністія", - пояснює політолог.

За його словами, під час помаранчевої революції штаб протесту теж частково був у Будинку профспілок. На тих засіданнях час від часу лунала думка, що революції потрібні жертви, мученики. "Мовляв, без цього вона не переможе. Це не означає, що Порошенко чи хтось інший були замовниками розстрілу на Інститутській. Але є підозра, що слідство могло вийти на слід тих, хто зайняв посади після 2014-го. Між Турчиновим і Клюєвим під час Майдану була розмова. Перший після побиття студентів сказав, що на вулицях Києва тепер буде справжня війна. Бо протестувальники мали мисливську зброю. Накази стріляти були з обох боків. Тоді влада вирішила поховати слідство, бо воно могло вийти на її слід". – додає політолог.