Це цікаво знати: Як українці почали пити каву

У закоханості українців у каву є своя історія…

За ростом споживання натуральної кави ми – один з європейських лідерів. Крім того, ми треті в Європі за кількістю кав'ярень – у минулому році у країні відкрили 224 тематичних закладів. І, на думку експертів, ринок продовжуватиме зростати. Адже поступово розширяється меню напоїв, асоротимент зерен, а споживання перетворюється на цілу культуру. При цьому у закоханості українців у каву є своя історія, - передають Патріоти України з посиланням на Depo.ua.

У серпні 1684 року українець Кульчицький здійснив подвиг, за який попросив нагородити його кількома мішками чорних зерен. Так він став отцем-зачинателем кавової традиції, яка з часом дійшла до міста Лева, а звідти розійшлася Україною. Хтось вважає цю легенду вигадкою, але історії, які варто вигадувати навіть якщо такого не було

Подейкують, в мові жителів Відня досі є вислів "братику-серденько". Так зустрічав кожного свого відвідувача у кав'ярні "Під блакитною пляшкою" козак Юрій Франц Кульчицький - людина-легенда, яка врятувала Відень від турків, а нас - від життя без кави.

Кульчицький народився в 1640 році в селі Кульчиці Самбірського району Львівської області. Він походив з із української шляхетної родини Кульчицьких-Шелестовичів, яка дала світові, крім цього славетного персонажа, трьох гетьманів (Конашевич-Сагайдачний, Жмайло-Кульчицький, Бут-Павлюк). Кульчицький, за його словами, "був родовитим поляком з королівського польського вільного містечка Самбора". Його друге ім'я, яке не використовували православні та греко-католики, вказує на його належність до спольщеного руського (тобто українського) шляхетського роду гербу Лис католицького обряду.

Український дослідник Грицай стверджує, що Кульчицький він був православним, як запорізький козак брав участь у поході на османів. Опинившись в турецькому полоні, вивчив турецьку мову, а після звільнення з полону став перекладачем з турецької в "Орієнтальній Торговій Компанії", яку заснували віденські купці. Збагатившись на цій посаді, перебрався до Леопольдштадту під Віднем, а невдовзі — до самого Відня, де відкрив власну торгову компанію. Торгував східними товарами: килимами, шовком, перлами та ювелірними виробами.

В 1678 році наш герой покинув торговельну діяльність і став надвірним австрійським кур'єром між Габсбурзькою монархією та Османською імперією. Ви спитаєте – до чого тут взагалі кава? Зачекайте ще трошки, Кульчицький, а за ним і сюжет нашого оповідання, поступово до неї підбираються.

Але спочатку треба розповісти, як Кульчицький став кур'єром. У липні 1683 р двохсоттисячна турецька армія, під командуванням великого візира Кара Мустафи оточила Відень. Місто захищали всього 16 тисяч австрійських солдатів та ще 6 тисяч городян. Вночі 17 липня ситуація туркам вдалося захопити декілька районів Відня, в результаті чого перервався зв'язок захисників міста з лівим берегом Дунаю, де перебували війська союзників під командуванням польського короля Яна ІІІ Собеського. Кілька зв'язкових, надіслані комендантом віденського гарнізону графом Ернстом Рідігером Штаргемберґом з листами до союзників, були схоплені турками і страчені. Юрій Кульчицький звісно теж брав активну участь в обороні міста і був поранений у бою. Загоювати рани йому допомагала пані, з якою він після перемоги над османами одружився.

Почалася облога Відня, а з нею - голод і епідемії, з кожним днем танула надія на порятунок. Тоді до графа Штаргемберґа прийшов Юрій-Франц Кульчицький і зголосився крізь ворожий табір і дістатися до ставки союзницьких військ.

13 серпня близько опівночі він, в супроводі ще одного українця - Юрія Михайловича, пішов до турків. Чоловіки видавали себе за пашу і його слугу, адже обидва чудово володіли турецькою мовою: Кульчицький вивчив її в полоні, а Михайлович – коли служив в австрійському посольстві в Туреччині. На світанку 15 серпня Михайлович і Кульчицький змогли вручити листи князю Карлу Лотарингскому, а вже ввечері поспішили передати відповідь. Так вдалося провести розвідку і налагодити постійний зв'язок зі ставкою союзних військ за допомогою світлових сигналів з вежі Св. Стефана. Це мало вирішальне значення для нанесення нищівного удару по турецькій армії і незабаром Відень було звільнено.

Переможцям – віденцям, дісталося безліч трофеїв: 20 тисяч биків, буйволів, верблюдів і мулів, 10 тисяч баранів, 100 тисяч мішків зерна. А ще - сотні мішків сіро-зелених зерен, про призначення яких ніхто не міг второпати.

Крім, як ви вже здогадалися, Кульчицького.

Вдячні містяни визнали Кульчицького героєм, і граф Штаренберг запросив його, щоб віддячити за подвиг. Юрій Михайлович на той час загинув, вдруге пробираючись через ворожі лінії з новим повідомленням до Карла. Міська рада нагородила Юрія Кульчицького грошима, подарувала будинок, його подвиг відзначили срібною медаллю. 10 січня 1684 року на своє прохання він отримав титул цісарського перекладача з османської мови.

Коли граф Штаргемберґ поцікавився у героя, чи може він ще чимось віддячити йому за подвиг та звитягу, наш козак попросив віддати йому мішки з отими незрозумілими зернами. Як ви вже здогадалися, в мішках була кава, з якою Кульчицький встиг познайомитися, за однією версією, під час перебування в турецькому полоні.

За іншою - він ніколи не був козаком, та й ніколи не служив у війську, а з кавою познайомився, страждаючи від постійних мігреней – місцевий знахар навчив його пити коричневе гірке пійло, яке смакувало пекельно, але позбавляло болю і надавало сил.

А ще за однією Кульчицький познайомився з кавою не в полоні, а крокуючи військовим табором османів, куди він, як ми вже знаємо, подався, щоб передати союзникам звістку. Був пізній вечір, падав рясний дощ. Османські солдати цмулили невідомий Кульчицькому чорний напій, а випивши, ставали бадьорішими та веселішими. Невздовзі і Кульчицькому з Михайловичем піднесли кави, ті, подумки перехрестившись, хильнули по філіжанці. І виявили, що теж почуваються значно краще.

Хай там як, а зрештою – Кульчицький познайомився з кавою і, її магічними властивостями, і побачивши мішки з нікому не потрібними зернами зрозумів, що знайшов собі нову справу життя. Він почав продавати у Відні каву, з переносного лотка.

Жителі Відня від гіркого брунатного пійла плювалися і напій, що асоціювався в них з ненависними турками пити відмовлялися.

Розвитку справи, за ще однією легендою, допоміг випадок. Якось Кульчицький з необережності впустив у філіжанку з кавою шматок цукру (ну яке співпадіння, ви тільки подумайте). Відсьорбнув. Виявилося, що з цукром кава смакує добре.

Потім він ще якось, теж абсолютно випадково, впустив у каву кілька ложок вершків і зрозумів, що так ще смачніше. "Що ж, - подумав хитрий українець. – Якщо ви не хочете кави по-турецьки, будете в мене пити каву по-віденськи!"

І це вже був шалений успіх. Кількість шанувальників кави зростала, Кульчицький відкрив у Відні кав'ярню "Під синьою пляшкою" - в кравецькому ряду біля собору, за адресою Домгассе, 6. Згодом його заклад перетворився на одне з найпопулярніших місць міста. Автором цієї історії був католицький священик Ґотфрід Уліх (Gottfried Uhlich), який оповів її у своїй книжці "Історія другої турецької облоги", виданій 1783 року

Вдосконалюючи бізнес Кульчицький замовив віденському кондитеру Крапфу круасани в формі напівмісяця, які подавав до кави. Мовляв, це турецький символ, символ перемоги над османами. Відвідувачі були в захваті - до кави по-віденські вони могли з'їсти рогалик-символ переможеного ворога.

Віденський кавовий стиль незабаром запозичили багато європейських столиць. До речі, в Україну культура пити каву теж прийшла з Відня. Каву на той час ще майже зовсім не пили у Східній і Центральній Європі, хоч вона вже поширилась на Заході — першу в Європі кав'ярню відкрили в Італії 1645 року, другу - в Лондоні 1652-го, третю - у Франції 1657-го. В Україні кава була відома хіба що на теренах, окупованих османами (після 1672 в Кам'янці–Подільському уже пили "турецьку каву").

Юрій-Франц Кульчицький помер від туберкульозу у 1692 році. З великими почестями він був похований біля Собору Св. Стефана у Відні.12 вересня 1883 р., в річницю Віденської відсічі, у Відні на розі вулиці Favoritenstraße, 64 та в провулку Кульчицького (Kolschitzkygasse) відкрито пам'ятник Кульчицькому. Пам'ятник зображає Кульчицького, який тримає тацю і кавник.

28 cерпня 2010 р. запорозькому козакові Юрію Кульчицькому було відкрито пам'ятник у його рідному селі Кульчиці, що на Самбірщині, Львівської області. Ви також можете побачити Кульчицького у Львові на площі Данила Галицького. Вважається, що одного дотику до цього амбасадора кави вистачає, щоби знову відчути себе бадьорим.

Ця історія, сповнена міфів і легенд, деякими істориками вважається художньою вигадкою. Але так воно було чи ні – хто зна. Зрештою все, що пов'язане з кавою, має солодкий присмак таємниці…

Інформація, котра опублікована на цій сторінці не має стосунку до редакції порталу patrioty.org.ua, всі права та відповідальність стосуються фізичних та юридичних осіб, котрі її оприлюднили.

Інші публікації автора

З архіву ПУ. "Потому что нельзя быть красивой такой": На сервісі знайомств заблокували акаунт моделі через "занадто привабливі" фото

понеділок, 7 березень 2022, 23:55

Додаток Tinder знову опинився в центрі скандалу через свою занадто жорстку політику щодо розміщуваних знімків.

З архіву ПУ. Як "зливали" Донецьк: "Центральна влада, яка довірила в 2014-му Донбас Ахметову і Таруті, не знала пару секретів", - журналістка

п’ятниця, 25 лютий 2022, 23:30

Сподівання на те, що, захищаючи свої активи, олігархи захистять і місто, не виправдали себе... Помилка центральної влади, яка в 2014-му довірила регіон Ахметову і Таруті, полягала в тому, що сподівалися - захищатимуть свої активи і разом з ними Донецьк...