"Цій владі треба зв'язати руки рукавами гамівної сорочки і не дозволяти ні до чого торкатися", - Білозерська

"Сьогодні (допис від 22 грудня - ред.) вони заборонили продаж антибіотиків без рецепту", пише у своєму блозі журналістка, офіцер Збройних Сил України Олена Білозерська, передають Патріоти України.

"Медична система – десь дуже глибоко, лікарі з цілої купи причин (на які хворим, ясна річ, пофіг) не можуть лікувати людей, ковідні пацієнти мруть, бо в лікарнях немає кисню, нековідні пацієнти мруть, бо через ковід не можуть вчасно звернутися до лікарів – а цих поганців турбує, що ми "самолікуванням займаємось". Хочуть, щоб вмирало іще більше.

Та йолки-палки, роз'ясніть у доступній формі людям, коли варто, а коли не варто приймати антибіотики – люди, ясна річ, не послухають – але далі то вже не ваші проблеми! Кожен сам відповідає за своє здоров'я!

Я розумію, коли забороняють наркотичні засоби – бо їх, крім важко хворих, яким вони потрібні для знеболення, вживають "задля кайфу" неадекватні люди. Але антибіотики наркомани не вживають! І здорові люди їх не вживають! І взагалі, більшість людей не приймають сильнодіючі ліки, поки відчувають, що можна обійтися без них.

Я лікуюся антибіотиками скільки себе пам'ятаю. Сама. Бо чудово знаю, коли і які вони мені потрібні, а коли ні. Маю, на жаль, великий стаж і досвід, і призначаю їх собі значно рідше, ніж це роблять мені лікарі. А до лікаря, тим більше, до хорошого, звернутися можливості дуже часто немає. При цьому – я ж бачу і відчуваю свої симптоми, а як їх може побачити чи відчути лікар ДИСТАНЦІЙНО – лікар, до якого зараз немає змоги звернутися, незалежно від того, ковід у тебе чи не ковід?

Зла не вистачає.

Пам'ятаю, як жаліла одного свого знайомого, який живе в Штатах і там антибіотики теж лише за рецептом, а він дуже бідний і не має можливості платити лікарям. Так я того ампіцилліну накупила кілька упаковок і передала через хорошу людину, і думала ще: у благословенній країні живемо, Країні Мінімуму Заборон.

А тепер сама піду найближчим часом витрачати зовсім не зайві гроші на запас зовсім не дешевих антибіотиків – різних, на всі випадки життя, від макролідів до цефалоспоринів, які раніше купляла виключно в разі потреби. Якщо встигну, звісно, бо зараз багато буде таких розумних, а я поки що лікуюся і з дому практично не виходжу. Хай хоч на пару років буде запас. А там, може, "або падішах здохне, або віслюк..."

P.S. Розумію, що абсолютно всі медики не поділяють мою позицію – приблизно з тих міркувань, як усі працівники поліції проти вільного володіння короткоствольною нарізною зброєю. Але даруйте, я хочу сама відповідати за своє здоров'я і свою безпеку. Не заперечуючи, звісно, звертань у разі крайньої потреби як до лікарів, так і до правоохоронців."