У відчутті повної безкарності: Чому на волю виходять терористи, які допомагали російським окупантам (фото, відео)

Саме Кірсанов допомагав здійснити росіянам обстріл Маріуполя в 2015 році. Пам'ятаєте ту жахливу трагедію? Сто двадцять ракет російських "Градів" тоді впали на маріупольський мікрорайон "Східний", передають Патріоти України з посиланням на 24 канал.

На судовому процесі з’ясується ще багато шокуючих деталей. Зокрема, як Кірсанов регулярно телефоном повідомляв сепаратистам координати десятків цілей для обстрілів. І як він та його спільники телефоном обговорювали результати цих обстрілів і радісно зловтішалися, коли жертв було більше, ніж вони розраховували.

І ось, нарешті в червні 2019 року, суд виніс вирок Кірсанову: його визнали винним в участі в терористичній організації і засудили до дев’яти років позбавлення волі.

Але, не поспішайте радіти торжеству правосуддя. Бо, оскільки Кірсанов провів чотири з половиною роки у СІЗО, то, за законом Савченко, коли рік в ізоляторі рахується за два, його вирок у дев’ять років автоматично скоротився удвічі. І Кірсанов вийшов вже на волю, фактично відсидівши за жахливий злочин з десятками смертей менше п’яти років.

Суддя Приморського районного суду Маріуполя Дмитро Дьяченко, який виносив вирок Кірсанову, прекрасно знав, що той майже одразу вийде із в’язниці. І тим не менше, цей суддя, присудив коригувальнику лише дев’ять років, які поділилися навпіл і дозволили вийти на волю. При цьому, суддя цілком законно міг би покарати Кірсанова суворіше. Бо, максимальне покарання за статтею тероризм становить п’ятнадцять років.

І якби коригувальник отримав саме п’ятнадцять, а не дев’ять, він би ще шість років сидів би за ґратами. Але, колишній прокурор – суддя Дьяченко пожалів колишнього ДАІшника Кірсанова за співучасть у вбивстві тридцяти мирних мешканців і випустив його на волю.

Відтак, українська держава в особі цього судді надіслала ще один сигнал сепаратистам, росіянам та зрадникам: українців вбивати можна.

За це покарання невелике, максимум, відсидиш кілька років у СІЗО. Але довічне ув’язнення чи тривалий тюремний термін за тероризм, як в розвинутих країнах, ти в Україні не отримаєш, можна не переживати. І якби це було лише в Маріуполі. Судді, які випускають на волю причетних до терору проти українських громадян – це вже явище системне.

Майже одночасно зі звільненням Кірсанова в Маріуполі, суд у Миколаєві випустив із СІЗО Сергія Долженкова та Євгена Мефьодова – двох антимайданівців, фігурантів справи про загибель людей в Одесі 2 травня 2014 року.

Долженков також має прізвисько "Капітан Какао" і під час сепаратистського заколоту очолював так звану "Одеську дружину". Це бойове формування, яке під прикриттям місцевих міліціянтів знищувало п’ять років тому проукраїнських активістів в Одесі й планувало створити так звану "Одеську народну республіку".

Саме люди Долженкова 2 травня вбили члена одеського "Правого сектору" Ігоря Іванова на вулицях міста. З цього і почалося криваве протистояння між українськими патріотами та проросійськими сепаратистами в той день в Одесі.

Спільник Долженкова – Євген Мефьодов – російський громадянин, який навесні 2014 року переїхав до Одеси, де навчав місцевих прихильників "русского мира" тактиці і прийомам вуличних боїв.

Обидва затримані через підозру в організації побоїща 2 травня і Долженков, і Мефьодов, зрештою, були виправдані судом, зокрема, через те, що прокуратура ганебно провалила розслідування їхньої справи.

Але, через величезне суспільне обурення, цих обох сепаратистів заарештували повторно і висунули нові звинувачення: в посяганні на територіальну цілісність України. Оскільки, крім іншого, вони також організовували сепаратистські заворушення у Миколаєві у березні 2014 року.

Але суддя одного з миколаївських районних судів Катерина Лагода випустила і Долженкова, і Мефьодова із СІЗО під смішну для них заставу у сто п’ятдесят тисяч гривень. Гроші вніс за них народний депутат Микола Скорик – представник медведчуківської "Опозиційної платформи за життя".

Той самий Микола Скорик, якого генпрокурор Луценко обіцяв притягти до відповідальності за підтримку сепаратистських заколотів в Одесі. Але так і не вніс відповідне подання до Верховної Ради за всю свої генпрокурорську каденцію.

Відтак, Скорик на волі з грошима, частину з яких витрачає на заставу для своїх друзів-сепаратистів. Втім, звісно, цього б не сталося, якби цього не дозволила згадана суддя Катерина Лагода.

Напевне, не варто дивуватися такому її рішенню, адже ця суддя до війни працювала у Донецьку і прославилася тим, що виносила скандальні вердикти на користь сім’ї Януковича.

До того ж, мати цієї судді – Ірина Лагода була депутаткою Донецької обласної ради від "Партії Регіонів", в тому самому останньому скликанні, яке в 2014 році здало сепаратистам і будівлю Донецької облради і весь обласний центр.

Ми не знаємо достеменно, що саме змусило суддю Лагоду в Миколаєві чи суддю Дьяченко в Маріуполі випускати на волю тих, хто займався терором і причетний до вбивств українських громадян. Чи були це гроші? Чи були це симпатії до ідей "русского мира"? Чи був це страх за власне життя через можливу помсту з боку сепаратистів?

Але, кожне таке рішення судів знову наближає нас до проросійських заколотів в наших містах. Коли, відморожені терористи за підтримки Росії, можуть захоплювати будівлі органів влади, зривати з них українські прапори і вбивати українських громадян.

У відчутті повної безкарності. Бо, знають, навіть якщо їх схоплять, максимум, що їм загрожує за тероризм – кілька років у СІЗО. Відтак, будемо відверті, що судді, що виносять такі рішення, теж фактично є пособниками проросійських терористів. Просто, щоб у нас не було ілюзій та ми чітко розуміли масштаби розростання загрози.