"Україна ризикує перетворитися на велетенську Молдову", - Atlantic Council

Варто лише увійти в новий блискучий паспортний сервіс на третьому поверсі потертого торговельного центру в Києві, щоб побачити наближення майбутнього України: тут блискуче світло, система електронної черги й 60 молодих чоловіків і жінок в стильних уніформах. Вони всі з радістю готові допомогти кожному українському громадянину з отриманням нового біометричного паспорта, який дозволить подорожувати й навчатися в Євросоюзі. Але коли на порозі з’являються двоє іноземців, ситуація різко змінюється. Про це пише колишній кореспондент New York Times Джеймс Брук в статті для Atlantic Council, передають Патріоти України.

Викликають старшого, відкриваються книги з правилами тощо. Потім виявляється, що ваш іноземний сертифікат про одруження більше не діє в Україні. І не важливо, що він цілком підходив для отримання дозволу на проживання у 2016-2018 роках.

Більше того, свідоцтво шлюб було зареєстроване Міністерством закордонних справ Таїланду, посольством США в Бангкоку і перекладене на українську мову. Воно нотаріально підтверджене кілька разів. І тепер його повинно підтвердити ще й посольство України в Таїланді. Але воно, у свою чергу, постановило, що штампи тайського МЗС, яким більше 90 днів, стають не дійсними.

В той час, коли Володимир Путін пропонує російські паспорти всім українцям, починаючи з тих, хто живе на окупованих російською армією територіях, Україна сліпо прямує в демографічну прірву, зв’язана вузлами бюрократії, які душать бізнес, блокують імміграцію і заохочують еміграцію. «Зі свого офісу в Києві в районі Золотих воріт я бачу дві вивіски нотаріусів і три школи англійської мови. Нотаріуси представляють штучну вірність букві закону в країні, де юридичні рішення виносять на користь того, хто пропонує найвищу ціну. А школи англійської пропонують квиток на вихід», - пише автор.

Лише за одне покоління з 1991 року, коли Україна стала незалежною, її населення скоротилося на 23%. Для політичної еліти, яка сформувалася після виходу з СРСР, це рівносильно провалу. «Без революції, яка скоротить бюрократію, Україна перетвориться на велику Молдову – спальну країну для трудових мігрантів, які будують динамічні економіки Східної Європи. Поки українські бюрократи вчепилися за свої звичні справи, Польща пропонує вільний мобільний роумінг для українців, польські міста продають автобусні квитки українською мовою, а польські фермери кличуть на літні заробітки через Facebook. Українці можуть легко заробити в чотири рази більше у сусідній Польщі, і вони це роблять», - йдеться в статті.

Більш зловісно те, що Бундестаг у Німеччині готується до трудової лібералізації з 2020 року. Це робиться для того, щоб закрити діри на ринку працевлаштування сезонними робітниками з України. Тим часом, у Києві німецький соціолог Андреас Умланд і його нюрнберзький колега Андрей Новак сформулювали досить розумну пропозицію: розвернути цей потік людей. З низькою вартістю життя, високою якістю приватної медицини й близьким розташуванням до ЄС Україна може привабити пенсіонерів з Європи. Вони будуть витрачати свої гроші на ресторани й заповнять порожні квартири української столиці. Вони зможуть викладати свої рідні мови. А їхня фізична присутність на українській території допоможе інтегрувати Україну в ЄС і наростити іноземні інвестиції.

Коста-Ріка, приміром, зробила американських пенсіонерів одним зі стовпів своєї економіки. Але через півроку після того, як експерти озвучили свою пропозицію, нічого не поворухнулося. Гучна імміграційна реформа пізнього періоду президентства Петра Порошенка виявилася порожнім звуком. Близько 8 місяців тому новий законопроект надав пріоритет у видачі візи й дозволу на проживання «випускникам 100 найкращих університетів світу». Але автор зауважує, що це йому ніяк не допомогло попри те, що він закінчив Єльський університет. Закон, як виявилося, не стосується журналістів.

Друга зміна, яка була оголошена кілька місяців тому, обіцяла, що іноземцям не потрібно буде виїжджати з країни, щоб продовжити дію своїх віз. Але це не допомогло американському юристу, якому довелося їхати в Польщу, щоб поновити українську візу. «У моєму випадку, я навчався у Франції, Колумбії й Бразилії. Я працював у Швейцарії, Бразилії, Кот-д’Івуарі, Канаді, Японії, Росії й Україні. Я відвідав 100 країну включно з КНДР. Ніколи я не бачив країну, яка оголошує раніше прийнятні документи «недійсними» чи оголошує штампи інших урядів «простроченими»», - пише Брук.

У відповідь українці можуть вказати на те, що посольство США в Києві відмовляє у візі 41% заявників. Безумовно, американська імміграційна система недружня, бюрократична і часто нефункціональна. Але варто не забувати про наступне: різниця в тому, що половини планети хоче переїхати в США. Автор нагадує, що скоро в Україні почне роботу новий президент Володимир Зеленський. Він може піти двома шляхами. Або він віддасть перевагу шляху найменшого спротиву. Або ж він може різко скоротити бюрократію і відкрити Україну для свіжої крові, нових ідей й іноземного досвіду.