Український лікар, який став для земляків символом боротьби з коронавірусом, помер від пневмонії

Неприємна звістка про смерть Лікаря, який одним з перших кинувся боротися з пандемією коронавірусу на Тернопільщині, швидко облетіла інтернетом. Його знали, його поважали, про нього писали та відгукувалися добрим словом. Тисячі вдячних пацієнтів пам'ятатимуть його високий професіоналізм... Сьогодні вони лишають слова прощання, передають Патріоти України з посиланням на "20 хвилин".

"З щирою і доброю душею"

"Незбагненна втрата! Ми всі сумуємо. На 51 році життя перестало битися серце Лікаря Венжиновича Івана Федоровича. Адміністрація та колектив висловлює щирі співчуття колезі по роботі, рідним та близьким, поділяємо Ваш біль та горе. Нехай добрий світлий спомин назавжди залишиться у серцях усіх, хто знав, кого Він лікував, любив та шанував. Нехай милосердний Господь успокоїть його душу у Своїх Небесних Оселях, там, де спочивають праведні. Вічна та світла пам'ять", - таке повідомлення з'явилося сьогодні, 1 жовтня, на сторінці Почаївської районної лікарні.

"Дуже шкода, що йдуть від нас хороші люди...Про Івана Федоровича можна багато розповідати хорошого... Це була людина з щирою і доброю душею, і великим серцем, який умів вислухати, допомогти і підтримати.. Знавець своєї лікарської справи … Царство йому небесне!!!", - пише Людмила Заришнюк.

Не боявся заразитися

Коли в Україні розпочалася хвиля захворювань на коронавірус, а під приціл потрапили невеличкі районні лікарні, які не були підготовлені до викликів, що перед ними стояли, лікар Іван Венжинович був одним з тих, хто не втік, не злякався, а відважно рятував хворих.

Про його сумлінну роботу говорили пацієнти, про нього писали всеукраїнські ЗМІ. Він давав інтерв’ю виданням – агентству «Асошієйтед прес», журналістам 5-го каналу. Він чесно розповідав про те, як доводилося боротися з новим вірусом в наших реаліях. Про те, що нова медична система не спрацювала належним чином на тлі спалаху.

«Сімейні лікарі утрималися від участі у вирішенні проблем, – коментував Іван Венжинович, 51-річний терапевт у місті Почаєві на заході України йдеться у репортажі Associated Press. – Лікарі не відвідують пацієнтів, вони дають консультації по телефону. Усі бояться заразитися вірусом. У почаївському шпиталі немає спеціаліста з інфекційних захворювань: один покинув роботу, а в іншого діагностовано COVID-19. Усі люди втекли, а ті, хто залишився, працюють наднормово через цю реформу.

Він не боявся говорити, не боявся працювати. Бо був Лікарем. Білборди із зображенням терапевта були розміщені в різних містах України. Він заслужив.

Потрапив до лікарні з пневмонією

Як стало відомо, напередодні смерті пан Венжинович і сам потрапив у лікарню - як пацієнт. У нього була двостороння пневмонія, підтвердив директор Почаївської районної лікарні Богдан Кучер.

- У понеділок, 28 вересня, він поступив у заклад. У нього була двобічна пневмонія. О 23.00 30 вересня Іван Федорович помер. Тромбоемболія, - із сумом промовляє колега. – Зробили ПЛР-тест на коронавірус. Сьогодні прийшов результат – негативний.

Пану Кучеру важко підібрати вірні слова, бо, каже, товаришували. А Іван Венжинович був Лікарем від Бога.

- Він пропрацював у лікарні понад 25 років. Гарний був спеціаліст, професіонал. Досвідчений, хороша людина, справжній друг. Відколи почалася пандемія, він все був на роботі, віддавався повністю їй та пацієнтам, - говорить керівник закладу. – Тягнув мовчки все на собі. Бо хто – як не ми? Лікарі. Він був Героєм нашого часу.

Чи можна було врятувати? Пану Кучеру важко відповісти. Зауважує – деколи лікарі безсилі. Результат ПЛР-тесту – негативний. Більше не коментує.

"Вірус стиснув у своїх обіймах"

Попереду могло бути ще багато років щасливого життя. У пана Івана залишилася кохана дружина. Вона працює завідувачкою лабораторії у Почаївській лікарні. А ще – двоє діток: син навчається у медуніверситеті, донька – ще школярка. Усі вони глибоко сумують.

Рідна сестра Лікаря – Наталія Венжинович, як і вся родина, не можуть повірити, що Його більше немає…

- Він був гарним медиком, отримав хорошу освіту свого часу. 30 років віддав справі, яку любив понад усе. Він був дуже відданий роботі, до останнього подиху, - розповідає пані Наталія. - Рятував багатьох. 5.30 чи 6 ранку - він вже на ногах, сідає у власну машину і їде в далекі села, бо попросили приїхати. Допомогти. Таким був мій брат.

За словами жінки, хвороба підкралася раптово, ніхто не міг подумати, що так буде.

- Спочатку йому було зле, потім додалася задишка, усі симптоми вказували на коронавірус, тому вони з дружиною одразу звернулися у лікарню. На жаль, його життя не вдалося врятувати, - каже з розпачем жінка. - Не можу повірити, що більше його не побачу. Він був дуже позитивний, любив вишиванку, любив, коли за столом збиралася вся родина. Любив фотографувати інших.

Як додала співрозмовниця, їхньому татові - 92. Нещодавно він востаннє побачився зі своїм сином.

- Тато дуже плаче. Для нього це сильний удар, - наголошує вона.

"Рідний братику мій, мій Іванку, не вберіг Ти себе, відійшов у ті далекі світи, звідки нема вороття. Там нема болю, нема смутку, там тільки блаженний спокій. А скільки людей Ти врятував... Ти був лікарем від Бога... Той злий, мерзенний вірус затиснув Тебе у жорстокі обійми і забрав від нас навіки... Гірко плаче наш старенький батько, ридає у невимовному горі кохана дружина Іринка, залишилися без люблячого батька син Бориско та донечка Віруся, в глибокій скорботі вся наша велика родина в Україні, близькому та далекому зарубіжжі. Тисячі вдячних пацієнтів пам'ятатимуть його високий професіоналізм...", - говорить вона.

Попрощалися із Лікарем Іваном Венжиновичем 1 жовтня. Прийшло дуже багато людей, каже сестра.

- Пам'ять про нього лишилася в тих життях, які він врятував, - говорить пані Наталія. - Люди плакали, люди дякували, люди низько кланялися. Нехай Бог прийме тебе у свої обійми, братику! - завершує жінка.