У мережі розповіли трагічну історію про загиблого Героя ЗСУ

Спогадами про захисника вона поділилася на сторінці фонду "Повернись живим" у Facebook, відзначивши, що він пожертвував своїм життям в період запеклих боїв за Дебальцеве у 2015 році, передають Патріоти України.

"14-15 лютого 2015 року. Історія про те, як помирала одна Людина. Знаєте, іноді дні у шпиталі бувають однаковими. А є такі, що і через кілька років можу розписати мало не щохвилини. Так і ці два дні п'ять років тому", – написала дівчина.

За її словами, в той період вона поіменно знала всіх бійців, яких привозили з важкими пораненнями у відділення нейрохірургії Центрального військового клінічного шпиталю в Києві.

"Ми чекали чергове перемир'я, яке мало настати опівночі. Це була неділя, цілий день з дівчатами-волонтерками по палатах відділення – звичайні шпитальні справи. Аж увечері зійшлися всі на дивані біля сестринського посту: тихенько говорили, що ж буде далі. Була якась дивна надія. Навіть не знаю, на що і чому. Досі немає правильних слів. Хіба надія на те, що ніхто більше не загине, адже занадто свіжий був ДАП, і ось додалося вже Широкине і Дебальцеве", – згадує Соколова.

Тим часом в одному з бліндажів під Дебальцевим, підкреслила вона, лікар Олександр Данилюк п'ятий день поспіль оперував поранених захисників України при тому, що температура у фронтовій "операційній" становила до 30 градусів морозу.

"Я тоді ще не знала про хірурга. І тим паче не знала, що саме в цей час, коли так хотілося вірити в краще, помирав Саша Говоруха. Йому було 20 років, і 1 березня 2015 він планував піти на концерт! Але 14 лютого 2015 року, менш ніж за дві години до такого довгоочікуваного перемир'я, їх табір ворог обстріляв "Градами", – розповіла про трагічну долю воїна волонтерка.

За словами Соколової, поранення Героя були несумісними з життям: йому відірвало праву кисть, праву гомілку, осколок застряг в грудній клітці, вирвана трахея (хлопець дихав через шию). Крім того, осколок влучив у вилицю і в голову з проникненням в черепну коробку. В результаті захисник одразу осліп на одне око.

"І його ще живого, силами побратимів, вдалося швидко доправити до того бліндажа-операційної 128-ї бригади. Медик Олександр Данилюк став тим, хто почув останні слова молодшого сержанта (посмертно) Говорухи: "Коли енний раз хлопець не знаходив собі місця, а знеболювальні та заспокійливі засоби не допомагали, я потряс його за плечі й голосно запитав: "Сашо, що ти хочеш?". Хрипким голосом він сказав: "Жити!". Вранці 15 лютого 2015 року Сашко Говоруха був успішно евакуйований з оточення, проте помер, щойно доїхав до лікарні Бахмута. Його серце запускали тричі", – розповіла про героїчний кінець життя юного воїна Соколова.

Волонтерка зазначила, що "познайомилася" з хлопцем посмертно, але ніколи не зможе його забути. Крім того, її вже багато років не полишає думка про те, як би склалося життя Олександра, якби він вижив і його привезли у київський шпиталь.

"Пам'ятайте Сашу і решту хлопців, навіть коли не пам'ятаєте точно, що робили і про що думали у хвилини їх загибелі. Вони не за себе там вмирали, вони ж за нас! Олександр Говоруха (29.06.1994 – 15.02.2015) – молодший сержант (посмертно), І гаубична батарея І гаубичного дивізіону 55-ї ОАБр. Той, завдяки кому ми не знаємо, як це – хрипким голосом говорити лише одне слово – "жити", як це – з останніх сил триматися за життя, яке так раптово обривається!" – зворушливо завершила дівчина свій пост про загиблого Героя.