Ветеран АТО став казкарем

В Одесі презентували книги для незрячих дітей, написані учасником бойових дій.

Сергій Лоскутов (в центрі)

Їх подарували місцевій спеціалізованій школі-інтернату, повідомляють Патріоти України.

Пам'ятаєте, як в дитинстві дорослі читали вам книжки? Тільки на сторінці з'являлася ілюстрація, тут же лунав вигук: "Картинка! Дай подивитися!" Ви розглядали цю картинку з казковим героєм. А мама чи бабуся пояснювали: «Ось це - злий вовк, це - ведмідь».

Незрячі діти теж дуже люблять, коли їм читають. Ось тільки «розглядають» картинки по-особливому - кінчиками пальців. Вони обмацують малюнок, проводять по контурах зображень, чіпають рельєфну тканину, з якої зроблена книга. Книги, надруковані шрифтом Брайля з опуклими малюнками для пальчиків, можуть відкрити дитині, який не бачить, цілий світ!
Катя Ярова

Десятирічна Катя Ярова маленькими пальчиками читає нову книжку «Сім казок закрученого хвостика», щойно видану шрифтом Брайля. У дівчинки - однієї з учнів одеської спеціалізованої загальноосвітньої школи-інтернату № 93 для сліпих і слабозрячих дітей - атрофія зорового нерва, вона не бачить з дитинства. Казковий світ для неї - це система рельєфних точок. Катюша схвально вигукує: «Дуже зручно читати, шрифт хороший!»

- Адаптувати книги для незрячих дітей - завдання досить складне, - говорить автор проекту «Мій друг - книга», виконавчий директор громадської спілки «Ліга організацій осіб з інвалідністю зору «Сучасний погляд» Олеся Перепеченко.

- Але є заради кого і для чого старатися. Краще тому підтвердження - сьогоднішня презентація, на яку приїхав автор нової книги «Сім казок закрученого хвостика», написаної і виданої українською мовою спеціально для незрячих дітей, - Сергій Лоскот ...

46-річний Сергій Лоскутов (творчий псевдонім - Сергій Лоскот) - не професійний письменник. Уродженець Київської області, він закінчив столичний Національний університет будівництва і архітектури за спеціальністю «Мистецтво». Працював дизайнером, менеджером з реклами, виконробом, інженером ... Свої світлі казки про дружбу, кохання і добро Сергій почав писати, коли воював в АТО. Сьогодні його твори видані українською, російською та англійською мовами. Вони увійшли в десятку кращих за рейтингом ВВС.

"Сергій Лоскот - перший сучасний автор, котрий дозволив видати свої твори в першу чергу для діток з вадами зору, - каже автор проекту« Мій друг - книга »Олеся Перепеченко (праворуч). - А в перекладі на українську мову, який здійснила Віра Бігун, його казками можна просто заслухатись ".

- Сергій, схоже, ваші казки завойовують світ.

- «Завойовують» - не дуже вдале слово, - зауважує Сергій. - Особисто я вже навоювався. Був молодшим сержантом в 72-й механізованій бригаді. Пройшов від Маріуполя до Ізварине. Під Червонопартизанськом (місто в Луганській області) бригаду взяли в кільце, і росіяни лупили з великою силою, з усіх, що були у них, знарядь. Залишалося тільки чекати смерті. Потім сталося диво: за допомогою ОБСЄ нас вивели через суміжну територію Росії. Відпустили і ... в той же день бойовики розстріляли із засідки нашу беззбройну колону. Було це влітку 2014-го. 7 серпня ми вийшли з оточення.

Я отримав серйозну контузію, потрапив в госпіталь. До сих пір лікуюся. А скільки наших хлопців полягло! Бачив, як їх тіла збирали буквально по частинах, укладали в парашути і зашивали ...
- Можна сказати, що ви народилися в сорочці.
- Ймовірно. Всі, хто вижили в тому кошмарі, народилися в сорочках ... Після госпіталю я повернувся в АТО. Тоді, в перервах між боями, і став писати казки для дорослих. Треба було відійти від крові і страху. Придумував історії і записував їх, щоб не зірвало дах. Це були філософські роздуми, дорослі казки з хорошим кінцем.
Демобілізувався вже після Волновахи, наприкінці 2015-го ... На колишню роботу не повернувся. Взагалі, війна дуже змінює людей, я - не виняток. Зрозумів: життя настільки тендітне і коротке, що займатися нудними і непотрібними речами безглуздо.
- А як прийшла ідея писати казки для дітей?
- У мене є дуже хороша приятелька Тетяна Стус, невістка Василя Стуса, - розповідає Сергій. - Коли вона прочитала в «Фейсбуці» мою казку для дорослих, відразу сказала: «У тебе добре виходить, обов'язково пиши для дітей». І буквально не залишала мене в спокої, поки не написав «Великі собаки бояться маленьких дівчаток». Це історія про дружбу великого пса і дитини. Адже дітям не можна рости на самоті. Їм потрібні брати-сестрички, собачки і котики ... Книжку видали, авторські права у мене викупило українське видавництво «Vivat». Казка вже побачила світ і в далекому зарубіжжі - в Лівані, Болгарії, готується до випуску в Китаї. Ось так вийшло, що, пройшовши АТО, я став казкарем (посміхається). Нова книга - «Сім казок закрученого хвостика» написана спеціально для незрячих дітей, на їхнє прохання. Вона - про дружбу, кохання.
- У вас є діти?
- Так, доросла 25-річна дочка. Для неї я казок не складав. А зараз пишу, в тому числі і для майбутніх онуків. Швидше, для внучки, тому що пацану, не дай Бог, ще доведеться воювати. Так історично склалося, що останні років сто кожне покоління в Україні проходить крізь війни.
Мене запитували, чому я пішов в АТО. Я про це багато думав. Найпростіша відповідь - я чоловік і повинен захищати країну. Не важливо, хто при владі. Чоловіки зобов'язані захищати свою Батьківщину.
- При цьому хочете саме внучку.
- Це природно: кому ж хочеться втрачати рідних і близьких? Але, вважаю, дітям необхідно розповідати про війну. Природно, говорити про це важко, навіть з дорослими людьми. Частина моїх родичів живе в анексованому Криму, і ми не спілкуємося. Я не можу, не хочу розуміти тих, хто чомусь відразу забуває про все хороше, що дала йому Батьківщина.
- Сергію, ви пишете російською, яка для вас - рідна мова.
- Я не приховую, що російськомовний. У мене в армії навіть позивний був «Москаль». Проте моя сім'я - патріотична, стоїть на проукраїнських позиціях. Важлива не національність, а ставлення до країни, до виконання свого громадянського, загальнолюдського обов'язку...

Як розповіла Олеся Перепеченко, книга «Сім казок закрученого хвостика» для звичайних діток зараз ще тільки друкується в друкарні. Автор зробив виняток для незрячих дітей - вони стали першими читачами та суддями його нової казки. Шрифтом Брайля випущено чимало книг, включаючи твори світової класики, - каже Олеся. - Однак не було ще прецеденту, щоб сучасний автор дозволив видати його твір в першу чергу саме таким способом, не чекаючи випуску друкарським, масовим тиражем. За це ми дуже вдячні Сергію.

- Скажіть, скільки часу потрібно, щоб опанувати шрифт Брайля?

- Якщо дитина народилася незрячим або втратив зір в дитинстві, вона досить швидко освоює рельєфно-крапковий шрифт, - відповідає Олеся. - Після першого-другого класу може цілком пристойно читати «вибиті» рядки, орієнтуватися на сторінці. Якщо ж зір людина втратила вже в дорослому віці - тут складніше.

Наприклад, у мене в першому класі зір понизився до 20 відсотків. Після закінчення школи, в університеті, я практично його втратила: випав центральний зір, залишилося лише бічне. Я можу читати шрифтом Брайля тільки по складах. Крім того, немає часу читати щодня, тому пальці огрубіли, стали менш чутливими.

- Як почалася ваша співпраця з Сергієм Лоскотом?

- У вересні минулого року він подарував звичайну друковану версію книги моєму чоловікові з автографом: «Шурику від «Москаля». Це сталося на зустрічі учасників АТО (мій чоловік також воював). На дозвіллі я попросила маму прочитати мені казку «Великі собаки бояться маленьких дівчаток». І коли почула українську версію в перекладі Тетяни Стус, заслухалася. Вирішила: що не надрукувати це для наших діток ніяк не можна. Потім Сергій вислав мені «Сім казок закрученого хвостика» в перекладі Віри Бігун. Мені теж дуже сподобалося, вирішила: «Ми і овечку надрукуємо». І через п'ять місяців книга була видана шрифтом Брайля. Причому з авторської обкладинкою Сергія Лоскота. У виданні також відтворили текст великим плоскодрукарським шрифтом, щоб книгою могли однаково успішно користуватися як незрячі, так і зі слабким зором дітки.

- «Сім казок ...» я прочитала захлинаючись, мені здавалося, що повернулася в дитинство, - ділиться перекладач Віра Бігун, яка спеціально приїхала з Львівської області на презентацію до Одеси. - У Сергія - свій стиль, він пише серцем. Відразу поринаєш в казкову атмосферу. Разом з овечкою піднімаєшся в гори, спотикаєшся, лякаєшся гадюки ...

Статистика свідчить: нині в спеціалізованих школах-інтернатах України навчаються близько 800 незрячих дітей та 3300 - з вадами зору. До 2015 року великою проблемою для таких учнів було те, що книги шрифтом Брайля практично не друкували.

Опублікував: Олег Устименко
Інформація, котра опублікована на цій сторінці не має стосунку до редакції порталу patrioty.org.ua, всі права та відповідальність стосуються фізичних та юридичних осіб, котрі її оприлюднили.

Інші публікації автора

"Гуляй, Расеюшка!": Горілка, пельмені, матрьошка, борщ та інше "ісконно рускоє", що Москва прибрала до рук у інших народів

п’ятниця, 14 травень 2021, 0:18

За тисячоліття свого існування Росія привласнила собі безліч речей, символів і навіть страв у інших народів. "Ни матрешка, ни самовар, ни даже водка не являются "ру***ими" изобретениями", - уверяет эксперт. ВОДКА. Так, по данным Леусенко, ныне традици...

Місяцями не втрачає товарного вигляду: В Україні вивели унікальну цибулю, яка не потребує поливу

п’ятниця, 14 травень 2021, 0:08

Сорт стійкий до шкідників і хвороб. Селекціонери з науково-дослідної станції "Маяк", що у Крутах, вивели сорт цибулі, який місяцями не втрачає товарного вигляду, передають Патріоти України з посиланням на Аgronews. Як розповіли науковці, новий сорт наз...