"Вusiness as usual": "Навіщо Росію "повертають" до G7", - експерт

Про це у своєму блозі пише аналітик KyivStratPro Тарас Семенюк, передають Патріоти України.

"Як швидко нам вкажуть наше місце? Таке питання зазвучало в кулуарах влади, коли у ЗМІ було озвучено бажання Макрона та Трампа повернути Росію до «великої сімки». Звісно, бажання лише двох учасників G7 для цього недостатньо. В цьому питанні дійти згоди мають всі учасниці клубу великих демократичних країн. І тут ключове слово «демократичних». Адже в цьому вимірі ми говоримо про повагу до права та повагу до кордонів. Тому якийсь компроміс можливий лише після того, як Росія проявить активність в питанні деокупації Донбасу. Не кажучи вже про повернення Криму…

Та, на жаль, економічна прагматика диктує інші правила гри: великий бізнес країн ЄС тисне на уряди, щоб ті шукали політичного рішення по Донбасу. Виглядає так, що всім вже хочеться повернутись до звичної схеми «business as usual».

Окрім цього, озвучені плани двох світових лідерів є відбиттям прихованих мотивів, які не один місяць виношували, але не наважувались озвучити.

Так, активність президента Франції останнім часом є цілком прогнозованою. Адже Макрон намагається використати неактивність Берліна, через тимчасовий транзит влади від Меркель до наступника, та зайняти першість в ЄС. Тут бажана першість в переговорах з Росією, адже саме її завжди мала Меркель. І вона була тим політиком, який найчастіше з усіх зустрічався з господарем Кремля. Прикро, але, як наслідок, ми маємо майже добудований «Північний потік-2». Аналогічного масштабу проекти хоче мати й Париж. Тому активність Макрона щодо Росії є цілком зрозумілою – холодна економічна прагматика, більше нічого.

Звісно, українців не може не турбувати питання: а як же ж Крим та війна на Донбасі? Макрон не піде на процес дострокового зняття санкцій з Росії, однак він може стати промоутером мирного плану по Донбасу. Плану, про який наразі можуть знати дуже обмежене коло людей. Поки ми не чули деталей, але, як стверджують різні джерела, такі розмови ведуться і Кремль в них теж бере активну участь.

Щоб не потрапити в пастку чужого плану, нашій дипломатії слід пропонувати своє. Інакше нам накинуть те, що писалось або в Парижі, або деінде, тільки не в Києві.

Очевидно, Росія буде продовжувати тактику розробки плану для України без України. І може схилити європейців на вигідні умови.

Та чи буде цей план сприйнятий в Україні? Сумніваюсь. Загалом, складно придумати такий план, який влаштує все українське суспільство. Консенсусу досягти складно.

І ще один аргумент, про який майже не говорять - активність США та Франції щодо налагодження стосунків з Росією, пов’язана з бажанням не дати ще більше посилюватись Китаю. Адже слабкість Росії робить сильнішою Піднебесну (Кремль через санкції не може брати дешеві фінанси та технології на заході, тому залюбки «співпрацюватиме» з Китаєм)."