За його злочини розстрілювали невинних: Історія душогуба, який убив 36 дівчат

Душогубом виявився "зразковий сім'янин" Геннадій Міхасевич, передають Патріоти України з посиланням на АіФ.

Перше вбивство трапилося в 1971 році – 19-річна місцева жителька Людмила Андаралова загинула в результаті задушення.

Ситуація почала приймати катастрофічний характер. За одне тільки літо 1982 року в різних районах Вітебської області були зґвалтовані і задушені п'ять жінок. А за один тільки 1984 рік аналогічних злочинів в області було скоєно понад десять.

У Вітебську і околицях назрівав бунт. Прості громадяни переставали вірити владі, жінки боялися ходити на роботу.

При цьому силовики затримували і засуджували до в'язниці невинних людей, щоб підвищити статистику розкритих злочинів. Тільки в 1984-1985 роках в регіоні було розкрито 221 злочин, в тому числі 27 вбивств, 17 фактів умисного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, 14 пограбувань та розбоїв, 93 крадіжки, заарештовано 479 злочинців, знайдено 186 зниклих без вести, вилучено 7 одиниць незареєстрованої вогнепальної зброї.

Невловимий душитель став нервувати. В газету "Вітебський робочий" надійшов анонімний лист, з якого випливало, що в області діє антирадянська організація "Патріоти Вітебська". Анонімку передали в КДБ, де їй не надали особливого значення.

Але в жовтні 1985 року після чергового вбивства в роті жертви була знайдена записка: "За зраду – смерть! Смерть комуністам і їх посіпакам! "Патріоти Вітебська". Графологи встановили: записку і анонімку в газету писав один і той же чоловік. В руках слідства виявився зразок почерку вбивці.

Крім того, в результаті опитування свідків вдалося встановити, що кілька загиблих жінок сідали в червоний "Запорожець".

На початку грудня 1985 року графологи повідомили: почерк з записки збігся з почерком з пояснювальної записки власника "Запорожця" Геннадія Міхасевича.

Підозрюваний мав відмінну репутацію: ударник праці, активіст, член партії, народний дружинник, зразковий сім'янин. Його затримали в будинку родича в селі Горяни Полоцького району. Міхасевич зібрав речі і збирався вилітати з сім'єю на відпочинок до Одеси. У будинку підозрюваного під час обшуку були виявлені речі загиблих жінок.

Свідчення Міхасевич почав давати майже відразу. Оперативна зйомка свідчить: відійшовши від першого шоку після затримання, Міхасевич став розповідати про свої злочини з явним задоволенням, мріючи про те, що його будуть показувати по телевізору по всьому СРСР.

Маніяк відрізнявся дивовижною пам'яттю: він точно пам'ятав місця скоєних вбивств, без помилок показував, де ховав тіла жертв, в подробицях розповідав про те, як саме вбивав.

Він народився в 1947 році в селі Іст Вітебської області. У дитинстві був скромним і мало спілкувався, піддавався глузуванням, особливо з боку дівчаток. Його батько зловживав алкоголем, часто бив матір. Геннадій був свідком цих побиттів.

Перше вбивство він скоїв 14 травня 1971 року. Жертвою стала Людмила Андаралова. Міхасевич стверджував, що в той час переживав зраду коханої і збирався накласти на себе руки. Але, побачивши 19-річну дівчину, змінив свої плани: "Коли я проходив повз фруктового саду, мені попалася дівчина, яка йшла назустріч. Коли я її побачив, то у мене тоді вперше і виникла думка задушити її".

"Навіщо ж я буду гинути через бабу, краще сам якусь задушу", – так злочинець описував свої думки після першого вбивства.

Мотиви, які штовхали його на все нові і нові злочини, він пояснював так: "Час від часу, коли я залишався сам з собою, на мене находив якийсь стан, який мене спонукав вишукувати жінку, щоб спочатку поспілкуватися з нею, доторкнутися до її тіла, спробувати зробити з нею статевий акт. Коли ж я входив в контакт з жінкою, мною оволодівало якесь запаморочення, в якому я жінок тиснув і вбивав. Я вважав, що жінку потрібно неодмінно задавити, і в таких випадках нічого не міг з собою вдіяти. Після вбивства у мене наступало полегшення, про те, що зробив, я не шкодував".

У 1981 році Міхасевич придбав червоний "Запорожець". Після цього він став їздити по області і заманювати в машину самотніх дівчат і жінок. Кількість скоєних ним вбивств різко зросла.

Маніяк зізнавався, що двічі був близький до того, щоб задушити власну дружину, але зумів стриматися.

Міхасевич заявив, що всього з 1971 по 1985 роки зробив 43 вбивства. На суді, однак, розглядалися 36 доведених випадків.

Зізнання Геннадія Міхасевича розкрили жахливі факти фальсифікації кримінальних справ. За злочини, скоєні маніяком, в різний час були засуджені 14 осіб. Тринадцять з них, які провели багато років в ув'язненні, звільнили, реабілітували, навіть призначили якусь компенсацію. Чотирнадцятого теж реабілітували, але тільки посмертно: Микола Тереня, засуджений за злочин, скоєний насправді Міхасевчем, був розстріляний.