За останні 6 років Україна сплатила МВФ десятки мільйонів через ... невиконання домовленостей

За останні 6 років Україна перерахувала МВФ 46,3 млн спеціальних прав запозичення ($65,74 млн) комісії за невибрані транші, які було передбачено програмами співробітництва. Водночас невиплати траншів відбуваються через невиконання домовленостей із боку України. Про це розповів аналітик компанії "Центр біржових технологій" (ЦБТ) Максим Орищак, передають Патріоти України з посиланням на Oбозреватель.

"Платежі за недоотримані транші – це умови співпраці з кредитором. По суті, спеціальні права запозичення (СПЗ) або СДР (англ. Special Drawing Rights, SDR) – штучний резервний і платіжний засіб, який емітується Міжнародним валютним фондом (МВФ)", – говорить він.

"Гроші переводять тільки в безготівковій формі у вигляді записів на банківських рахунках. Створювати резерв коштів під позичальника вартує грошей. Ось МВФ і отримує ці платежі від України за резерв коштів. Виходить, що невиплати траншів відбуваються через невиконання домовленостей українською стороною, тобто ми й повинні платити (і неважливо, що МВФ регулярно переглядає умови співпраці. Вони дуже грамотно все прописують у договорах, оскільки вони позичають гроші і можуть собі дозволити вести будь-яку гру)", – додав Орищак.

Незважаючи на це, вартість запозичень від МВФ набагато нижча, ніж від запозичень на ринкових умовах в інших кредиторів, і не маючи аналогів отримання коштів, Україна продовжує вести діалог із Фондом. Так, у 2020-му повна вартість кредиту МВФ для України становила лише 2,63% річних, у той час як середня вартість запозичень через розміщення євробондів – 7,2% річних. Тобто платимо, маючи перспективу отримати дешеві гроші, якщо/коли МВФ влаштують внутрішні реформи.

За програмою stand-by, укладеною в 2020 році, Україна перерахувала МВФ 5,2 млн СДР у вигляді Commitment fee. Із них Фонд повернув 2,3 млн СДР під час перерахування першого траншу, – пише "Економічна Правда" із посиланням на НБУ.

Аналітик зазначає, що передусім кожному українцю потрібно розуміти, що МВФ, як кредитор, зацікавлений у стабільних позичальниках, які будуть збагачувати кредитора, а не рятувати свою економіку. Саме це ми бачили на прикладі Азіатської фінансової кризи 1997-1998 років. Саме це і сталося з Україною.

"Питання "порятунку економіки" шляхом отримання нових траншів фінансової підтримки не вирішене, але важливо було, як його піднести в моменті, щоб населення підтримувало ідею. І це відбувається далі – створюють бачення необхідності отримання траншів від МВФ. Хоча, можливо, поки що ми просто не відмовляємося від МВФ, не маючи чіткого плану розвитку економіки. Але останніми роками експортно-імпортні відносини з Китаєм і зацікавленість Китаю в зовнішніх ринках малюють перспективу більш упевненого самостійного становища України на зовнішній арені (без постійної роботи під вказівкою США і МВФ)", – зазначає аналітик.

На запитання про відмову співпраці з МВФ є одна відповідь – це практично неможливо без глобальних економічних втрат, дефолту і повернення до торгових (бізнес) відносин із Росією, активної співпраці з Азією і Арабськими Еміратами. Якщо відмовитися від грошей МВФ – автоматично закриється підтримка інших кредиторів. "Тільки маючи економічну перспективу стабільної роботи з Азією, Арабськими Еміратами, Росією, можна чекати, що МВФ послабить умови видачі грошей. Наразі, поки Україна в економічній пастці, МВФ буде жорстко диктувати умови", – підсумував Орищак.