Залишиться тільки один: Експерти спрогнозували, хто з кандидатів стане прем'єр-міністром України

Експерти називають чотирьох основних претендентів на це крісло, серед яких заступник голови Офіса президента Олексій Гончарук, секретар РНБО Олександр Данилюк, інвестиційний банкір і колишній міністр економіки Айварас Абромавічус, голова правління Нафтогазу Андрій Коболєв, передають Патріоти України з посиланням на НВ.

Журналісти опитали політологів і економістів, щоб зрозуміти, що буде означати для країни призначення кожного з кандидатів у прем'єри і наскільки ймовірним є їх призначення на пост голови Кабміну.

Олексій Гончарук

Ім'я Гончарука до останніх політичних подій і зміни влади було зовсім невідоме широкому загалу. В середині двохтисячних він працював юристом в інвестиційній компанії, потім заступником директора Першої Української індустріально-інвестиційної компанії. Свою політичну кар'єру він почав в 2014 році, будучи першим номером партії Сила людей на парламентських виборах. Потім була низка не надто значних призначень — позаштатний радник міністра екології та природних ресурсів, радник першого віце-міністра-міністра економічного розвитку і торгівлі Степана Кубіва.

Політолог Володимир Фесенко говорить, що серед усіх кандидатів у Гончарука є важлива перевага в нинішніх реаліях — за його висунення виступає голова Офіса Президента Андрій Богдан. Тим самим він найбільш інтегрований в нинішню політичну систему. До того ж у Гончарука немає яскраво виражених політичних амбіцій, тому у нього буде добре налагоджена комунікація з президентом, в якій він буде завжди молодшим партнером і виконавцем.

В такому випадку в уряді Гончарука з’являться три центри впливу, продовжує політолог Віталій Кулик. Перший — тиск буде чинити олігарх Ігор Коломойський, другий буде пов’язаний з нинішнім міністром внутрішніх справ Арсеном Аваковим, якщо той увійде в новий уряд. І третім — найголовнішим центром — буде президент Володимир Зеленський.

«Гончарук, без сумніву, буде балансувати між ними, але підігравати буде тільки президенту», — впевнений Кулик.

Старший економіст CASE Україна Володимир Дубровський вважає, що Гончарук проводитиме ліберальну політику в економіку, особливо в тому, що стосується дерегуляції — саме цим питанням кандидат в прем'єри і займався останні роки. Також він розуміє важливість бізнес-клімату і всіх супутніх речей при спілкуванні з великим і малим бізнесом. Єдине, що називає Дубровський, викликає поки що побоювання — так це вік Гончарука. Кандидату в прем'єри 35 років.

«Можливо, він найменш сформувався [з усіх можливих кандидатів — ред.]. Гіпотетично може трапитися, що його погляди будуть адаптивними — тобто на нього зможуть більше впливати як в позитивний бік, так і в негативний», — говорить Дубровський.

У свою чергу фахівець відділу продажів боргових цінних паперів Dragon Capital Сергій Фурса також налаштований позитивно щодо Гончарука. Він вважає, що Гончарук буде досить радикальним в економіці, якщо збереже свою відносну самостійність і додає: «Краще п’ять років помилок, ніж 50 років саботажу».

Ймовірність призначення Гончарука експерти оцінили в 50%.

Олександр Данилюк

Кар'єра Данилюка почалася в 2005 році, коли він став економічним радником тодішнього прем'єра Юрія Єханурова. З 2010 року він очолив Координаційний центр з упровадження економічних реформ, в 2014 році — представник президента у Верховній Раді. Надалі — заступник голови Адміністрації президента і міністр фінансів.

Данилюк — повна протилежність Гончаруку в політичному плані, говорить Фесенко, оцінюючи політичні амбіції цього кандидата в прем'єри. Зараз той є членом команди Зеленського і грає важливу роль в системі безпеки країни. Однак його активна позиція і відлякує безліч людей, навіть в таборі Зе, вважає політолог.

«Данилюк для багатьох надто самостійний. Питання лояльності до політичних груп у владі зараз на першому місці», — розповідає Фесенко.

Економіст Дубровський зауважує безліч позитивних боків Данилюка — він сильний парламентер, працює системно, заявляє про ліберальні погляди, хоча в пору перебування на посаді міністра фінансів це не сильно проявлялося.

«Він розуміє, що таке конфлікт інтересів і роль громадянського суспільства», — говорить Дубровський.

З позитивного також експерт називає здатність Данилюка проштовхувати реформи, навіть в агресивному середовищі, наприклад, коли справа стосувалася служби фінансових розслідувань або коду він першим фактично відсторонив податківців від написання законів під себе, зазначає експерт.

«Разом з тим у нього досить суперечлива біографія — він встиг попрацювати і з Януковичем, і з Порошенком», — говорить Дубровський.

А ось Кулик вважає Данилюка найбільш оптимальною фігурою з точки зору балансу інтересів, адже той може завести доволі непогану команду в Кабмін.

Ймовірність призначення Данилюка — 40%.

Айварас Абромавічус

Литовський бізнесмен Абромавічус потрапив в Україну в 2008 році, коли очолив київський офіс компанії East Capital. Потім з 2014 до 2016 року він був міністром економічного розвитку і торгівлі за прем'єра Арсенія Яценюка. Абромавічус залишив свій пост зі скандалом. Він назвав причиною свого звільнення тиск на нього з боку давнього друга президента Петра Порошенка бізнесмена Ігоря Кононенка, а також саботаж реформ у країні.

В цілому, аналітики дають Абромавічусу дуже небагато шансів от чому — на прем'єрській посаді він буде навіть більш самостійним, ніж Данилюк. Абромавічус спиратиметься у своїй роботі на міжнародні інституції — ЄС, МВФ, ЄБРР, адже він може добре налагоджувати комунікації із Заходом. Серед усіх кандидатур вміння вести діалог мовою західної людини є саме у Абромавічуса і Данилюка. Це добре позначиться на економіці, особливо на інвестиційному кліматі.

Послужний список кандидата вражає — будучи міністром економіки, він зміг реформувати це міністерство, говорить Дубровський. Чого не траплялося протягом 20 років.

«Абромавічус, безумовно, фаворит міжнародних організацій, адже він зміг свого часу сказати ні корупційним пропозиції від команди Порошенка. Це заслуговує на повагу», — говорить Дубровський.

Фесенко додає ще один плюс до шансів Абромавічусу — він член команди нинішнього президента і навіть трохи брав участь у її формуванні. Політолог упевнений, що Зеленський не призначає чужих людей, тому близькість до команди Зе залишає Абромавічусу шанси на прем'єрство.

Однак, є і два мінуси — перший називає той же Фесенко: зараз в українській політиці геть відсутній запит на іноземних легіонерів, який був у 2014−15 роках, що може зіграти злий жарт з литовцем Абромавічусом. І другий називає Фурса — незрозуміло, як ексміністр економічного розвитку буде діяти в конфліктній ситуації, але ж прем'єрство передбачає відстоювання своєї думки.

«Серед усіх кандидатів Абромавічус мій фаворит, адже в економіці він був би таким радикально-ліберальним, як і Гончарук. Але ось чи витримає він тиск, як витримувала Гонтарева [ексголова НБУ Валерія Гонтарева — ред.], яка просто посилала всіх, залишається питанням», — говорить Фурса.

Ймовірність призначення Абромавічуса — 8%.

Андрій Коболєв

Кар'єра Коболєва в Нафтогазі почалася в далекому 2002 році, коли той почав працювати головним спеціалістом департаменту економіки і цінової політики. Далі він очолив департамент корпоративних фінансів та цінової політики. У 2008−2010 роках радник голови правління, а з 2014 року призначений на посаду голови правління Нафтогаз України.

Кандидат, ймовірність призначення якого знаходиться в рамках статистичної похибки, говорить про нього Фесенко. Політолог називає кілька причин, чому він так вважає. Перша причина очевидна — Коболєв єдиний із претендентів, який не є членом Зе команди. Друге — занадто багато обговорень в публічній площині великої зарплати голови Нафтогазу, що могло сформувати навколо нього негативний імідж в суспільній свідомості

«Зеленський розуміє, що його рейтинг буде прив’язаний до рейтингу прем'єра, тому ризикувати і ставити не свою людину, та ще й зі скандальною репутацією, не стане», — наводить свої аргументи Фесенко.

Політолог Віталій Кулик підтвердв, що Коболєв — рівновіддалений від усіх груп, але не зайвим буде згадати, що в одному зі своїх численних інтерв'ю Коломойський сказав, що нинішній голова Нафтогазу може стати непоганим прем'єром.

«З огляду на вплив Коломойського, це залишає деякі шанси на прем'єрство Коболєва», — вважає Кулик.

Коболєв — менеджер високого класу, який добре приймається колективним Заходом, говорить економіст Володимир Дубровський. Від нього можна очікувати реформи в енергетичному секторі, адже саме на ньому і спеціалізується голова нафтогазової компанії.

«Однак незрозуміло, що буде з середнім і малим бізнесом», — зазначає він.

Фурса підтверджує, що Коболєв вміє розмовляти із Заходом, зокрема й про залучення інвестицій. І це може стати поштовхом для поліпшення економічних показників у країні.

Ймовірність призначення Коболєва — 2%.