Згадуючи великого коміка: Як Віцин приборкав лева у київському зоопарку (фото, відео)

18 квітня 1918 року народився Георгій Віцин, радянський актор, народний артист СРСР, передають Патріоти України.

Глядачі полюбили його за образ Боягуза у комедіях Леоніда Гайдая ("Пес Барбос і незвичайний крос", "Самогонники", "Операція "И" та інші пригоди Шурика" та "Кавказька полонянка, або Нові пригоди Шурика"). "Я з Нікуліним не варті й нігтя Віцина, — казав актор Євген Моргунов, виконавець ролі Бувалого. — Він страшенно талановитий, навіть ручку від дверей зіграє".

Пропонуємо цікаві факти про актора.У паспорті і на могилі Віцина написана дата народження 18 квітня 1917 року. Насправді він народився в 1918 році, а зайвий рік додав собі, щоб швидше вступити до театрального. Офіційне місце народження актора місто Петроград (Санкт-Петербург) - теж вигадка. Він з'явився на світ в Фінляндії в селищі Теріокі, яке потім відійшло до СРСР. Але хіба народний артист великої країни міг народитися за кордоном?! Звичайно, ні! Тому біографію підправили.

* **

У фільмографії актора теж є неточності. Першою його роллю в кіно називається опричник в картині Сергія Ейзенштейна "Іван Грозний". Але Георгій Михайлович говорив, що в очі не бачив Ейзенштейна, а перший раз на екрані з'явився в ролі залізничника у фільмі Сергія Юткевича "Здрастуй, Москва". Це був 1945 рік. Пізніше Григорій Козинцев зняв його в ролі Гоголя і збирався знімати в "Гамлеті". Взагалі спочатку Віцину пророкували кар'єру драматичного актора, але в 1961 році вийшла короткометражка Гайдая "Пес Барбос і незвичайний крос", і його кінодоля змінилася. Він став боягузом, а Гамлета зіграв Смоктуновський.* * *

Віцин сім разів зіграв Боягуза. Потім був Хмирь в "Джентльменах удачі", п'яниця з комедії "Не може бути". Змінювалися сценарії, а образ залишався незмінним - такий собі простачок-пияк. Глядачі думали, що в житті він теж п'яниця, до нього завжди приставали гультяї і пропонували: "Третім будеш?" Він відповідав: "Ні, я можу бути тільки четвертим і така концепція".

Поки до п'яниць доходили слова актора, він встигав піти. Віцин взагалі не вживав спиртного. На зйомках "Кавказької полонянки" через це виникли проблеми. За сценарієм Віцину треба було залпом випити кухоль пива, а він навідріз відмовився. Пропонує: "Налийте шипшини. Знімають перший дубль, другий ... Випив вже п'ять кухлів, як хтось зауважив: "Не піде! Піни немає!"Нікулін запропонував підкласти в кухоль вату, але Віцин не витримав: "Так в мене не влізе шостий кухоль. Хоч з ватою, хоч без!" "Як бажаєте, - втрутився режисер Леонід Гайдай. - А зняти ще один дубль доведеться. Причому - з пивом". І непитущому Віцину довелося через силу осушити кухоль.

* * *

Георгій Віцин міг мати все: машини, дачі, гроші. Але пристрасті до багатства у нього не було. "Він був безсрібником, - каже Володимир Цукерман. - Намагався жити скромно. Ховався від настирливої публіки в своїй квартирі або усамітнювався на природі з мольбертом".В кінці життя Віцин виступав з гумористичними концертами, а на гонорари купував їжу для бродячих собак. Одного разу підібрав напівживу бездомну вівчарку, виходив і назвав Хлопчиком. Пес любив спати на господареві. Коли Віцину дзвонили з кіностудії, дружина відповідала: "Він не може підійти. На ньому спить Хлопчик. Бідний собака так настраждався ... Нехай тепер відпочине".

У Георгія Михайловича не було друзів. Він тримався подалі від галасливих компаній. У вільний час одягав темні окуляри, натягував кашкета і їхав по книгарнях.

* * *

Глядачі полюбили його за Боягуза, а йому більше інших подобалася роль сера Ендрю в "Дванадцятій ночі" (1955 рік) режисера Яна Фріда. "В Англії вийшла стаття, дуже приємна для мене, де було написано, що я точно вхопив англійське почуття гумору, - говорив актор в одному з інтерв'ю. - Але Бі-бі-сі чомусь назвала мене "Випін". Можливо, телекомпанія передбачила мої майбутні "п'яні" кіноролі? "

* * *

В юності Віцин часто виконував ролі людей похилого віку, а в зрілому віці - юнаків. У фільмі "Максим Перепелиця" він грав діда Мусія, який за сценарієм був на 30 років його старшим. А в 38 років знявся в "Запасному гравці", де виконав роль 18-річного Васі Веснянкіна. Молодого, 28-річного, телепня в "Весіллі Бальзамінова" Георгій Михайлович теж зіграв уже в зрілому віці - в 48 років. Сценарій був написаний під нього, але фільм почали знімати через десять років. Природно, за цей час актор постарів. "Я сам себе загримував, - розповідав Віцин. - Де сіточку з фарби намалював, де веснянки зробив, щоб зморшок не було. Придумав перуку, ніс підтягнув. Шпаклівкою змішав з червоною фарбою, щоб обличчя "схудло". Режисер подивився на мої витівки і сказав: "Буду знімати!" Через такий складний грим сам Віцин називав картину "Одруження Бальзамованого".* * *

Ця любовна історія в 1936 році потрясла всю театральну Москву. Молодий актор Віцин закохався не в кого-небудь, а в актрису Діну Тополеву - дружину народного артиста СРСР Миколи Хмельова, художнього керівника студії, яка пізніше перетворилася в Театр ім. Єрмолової. Йому було 19 років, їй - 35, але вона відповіла йому взаємністю і пішла від чоловіка. Разом вони прожили майже 20 років, але офіційно так і не розписалися.

Здавалося б, після такої зради театральній кар'єрі актора мав настати кінець. Однак Хмельов пробачив дружину і свого учня Віцина, і як і раніше давав йому нові ролі. До речі, коли актор вже був одружений, а актриса залишилася одна і хворіла, Георгій Михайлович турбувався про неї. Приносив продукти, купував ліки, оплачував доглядальниць. Крім того, в той час законна дружина Тамара Федорівна в усьому підтримувала чоловіка.* * *

"Зі свого офіційної дружиною Віцин теж зустрівся в Театрі ім. Єрмолової, - розповідає директор Музею трьох акторів Володимир Цукерман. - Тамара Мічуріна, племінниця знаменитого селекціонера, працювала там бутафором. За розповідями самої Тамари Федорівни, їх знайомство відбулося на Великдень. Працівники принесли паски, і в кабінет увійшов Віцин з фарбованим яйцем в руці. "Дівчатка, я прийшов похристатися", - сказав він. Вони тричі поцілувалися, заглянули один одному в очі ... і почали зустрічатися ".

"Як він красиво залицявся до майбутньої дружини! - згадував сценарист гайдаївської комедій Яків Костюковський. - Тамара була жінкою апетитною. Віцину завжди подобалися такі, він говорив:" Повна жінка привабливіша за худеньку, що нагадує олівчик".

* * *

Віцин дуже серйозно займався йогою. Стояв на голові, сидів у позі лотоса, не їв м'яса, регулярно медитував. До речі, до йоги його долучив Савелій Крамаров, з яким вони познайомилися на "Джентльменах удачі". Актори тоді подружилися: обидва в кіно грали дурників, а в житті були інтелігентними, начитаними людьми. Коли Крамаров їхав в Америку, всі свої ксерокопії (йога тоді була заборонена) він передав Віцину.

* * *

Одного разу Віцина пізнали в черзі, стали поступатися місцем. "Я не Віцин, я його брат", - став обманювати людей актор. "Мужик, у тебе такий чудовий брат, що ти теж маєш повне право користуватися його славою. Проходь вперед!"* * *

Сорок років Віцин грав нікчем, а насправді був сміливою людиною. Якось у київському зоопарку на зйомках фільму "Вона вас любить" із клітки втік лев. Усі на знімальному майданчику розбіглися. Віцин спокійно погладив лева і сказав: "Ти ж сміливих людей не чіпаєш?" Хижак постояв хвилину, позіхнув, а потім повернувся у клітку.

Помер актор у 83 роки, 22 жовтня 2001-го. У нього були хворі печінка і серце. В останні дні Віцин ходив, йому дозволяли дивитися телевізор. Спілка російських кінематографістів зібрала гроші на його лікування. Актор відмовився від допомоги. Казав не може взяти, бо люди останнє віддають.