Як розповіла дівчина, піти на війну її змусило відчуття незавершеності після Майдану. Вона була на майдані від початку і до самого кінця.
"Після Майдану довго не відпускало відчуття незавершеності. Тоді я поїхала на західну Україну з маленьким власним більше інфляційним проєктом. Їздила по містах і брала інтерв'ю у місцевих жителів. Мета була в тому, щоб показати жителям Донецька, що західну Україну вони не годують. Що і на західній Україні люди самодостатні та займаються роботою. Це до того що в 14 році була "в ходу" теза "Донбас годує Україну". Потім РФ вторглася у Крим, на Донбас. І я почала збирати продукти в магазинах Києва для військових. Пізніше познайомилася з організацією "Армія SOS". І з цього почалася моя допомога фронту як волонтера", - розповідає про перший досвід роботи з військовослужбовцями Аліна.
На фронт остаточно дівчина вирішила їхати у 2016 році після смерті її близького друга, який помер, захищаючи Україну.
"У 2016 році я закінчила університет (навчалася на денній формі). І влітку цього року на фронті загинув мій дуже близький друг. Це кардинально визначило моє подальше життя. Я вступила до магістратури на заочне відділення, пройшла тижневі курси парамедика на базі госпітальєрів, і вже восени поїхала на свою першу ротацію в Широкіно", - розповідає дівчина.
До всіх цих подій вона була простою студенткою КНУ, вчилася на політолога і брала участь у внутрішньоуніверситетських конкурсах краси.
"Захоплювалася фотографією. Перші гроші заробила в 9 класі - була нянею для дитини під час літніх канікул, потім фотографувала за гроші. Допомагала притулку для собак, який перебував у Дніпрі. З дитинства захоплювалася археологією та історією. Навіть хотіла вчитися на археолога! Але батьки дуже негативно сприйняли цю ідею", - розповідає Аліна про своє довоєнне минуле.
Аліна Михайлова також прокоментувала, як на фронті ставляться до дівчат.
"Ніколи, ні в кого на війні не було запитань, що я дівчина. З початку волонтерства і до вступу в бойовий підрозділ. Це скоріше питання тільки власного "позиціонування" та власних кордонів. До тебе ставляться так, як ти дозволяєш. Жарти, приколи - завжди є. Але виключно від побратимів, з якими у нас хоч мінімально дружні відносини. Без жартів взагалі на фронті ніяк, тому що зазвичай тільки це і не дає "поїхати дахом", – зізнається дівчина.
26-літній парамедик зізнається, що бути на фронті – це не завжди комфортно.
"У більшості дівчата, хоча є і деякі хлопці, мають таку певну романтизацію війни". А війна це - бруд, кров, миші та щури (і їх г*вно, яке всюди!). Це топити буржуйку, рубати дрова, купатися раз на 3-4 дні з водою, економити цю воду, жити кожен день в очікуванні "Світлани" (це світло / електрика)", - зізнається доброволець.
Дівчина вирішила додати, що пішла на фронт добровольцем і тому їй простіше. "Навколо мене абсолютно ідейні люди, немає "заробітчан" і головна мета перебування цих людей на фронті - війна з Росією", - підсумувала дівчина.
Провідна або поминальна неділя, проводи, провідки, гробки, опроводи, радониця, дарна неділя, радниця, Томина неділя – все це назви однієї і тої ж традиції – згадувати душі померлих в першій після Великодня недільний день. Провідна неділя 2025 року у хр...
Після Великодня почалася Світла седмиця. Кожен день цього тижня має свої традиції. Цьогоріч 23 квітня східні та західні християни разом відзначають Світлу середу. Про традиції третього дня Світлої седмиці переказують Патріоти України. Далі - мовою ориг...