Зворушлива історія: Як живе сім’я полоненого українського моряка в очікуванні батька (відео)

Дочка полоненого моряка Ольга Оприско через цензуру московського СІЗО рідко отримує звістки від батька. Передає новини хіба через адвокатів. З ними дівчина тримає зв'язок, а ще вивчає дипломатичні угоди і підписує документи, передають Патріоти України з посиланням на 24 канал.

"Мені просто передають адвокати, що він там змінив імідж. І я вже не знаю, чого сподіватися. Спочатку він відпустив бороду, хоча раніше так ніколи не ходив. А потім він майже налисо поголився", – розповідає донька моряка Ольга.

Андрія Оприска його дочка Ольга бачить тільки на фотографіях із російських судів. І так уже 7 місяців. Минулого разу він був у червоній кофтині із кубинським революціонером Че Геварою. Її любителю історії подарували російські волонтери.

Як живе Андрій Оприско? Андрія – одного з 24 полонених моряків – тримають у СІЗО "Лефортово". Новини від нього Ольга отримує від адвокатів і передає родичам – мамі закордон і бабусі у село на Львівщині.

Каже, батько ніколи не скаржиться. За ґратами пригадує улюблену іспанську мову, заново вчить англійську і багато читає.

Що відомо про дитинство полоненого моряка?

Потрапити на флот львів'янин Андрій Оприско мріяв з дитинства. У батьків був знайомий моряк, який ще тоді захопив хлопця морем. Та мама сина на флот не пустила. Тож лише у 45 років у розпал війни з Росією чоловік підписав контракт.

Він був на рятувально-пошуковому судні, яке в принципі не дуже часто виходило в море. Тато дуже хотів стати штурманом більш сучасного судна,
– говорить його донька.

Коли перейшов на броньовані катери Вишгород і Нікополь, тільки про цей й розповідав дітям. Проводив їм екскурсії портом. І сам пішки обійшов усю Одесу.

Як живе сім’я, очікуючи повернення батька?

Ольга теж пов'язала свою роботу із морем. Вчилася в Києві, тепер працює третій рік в офісі американської круїзної компанії. На роботі вона і дізналась, що моряків взяли в полон росіяни у Керченській протоці. Тоді ж з батьком зник зв'язок.

"Ми ще до останнього сподівалися, що може їх там на території порту заставили вимкнути телефони, або він його втопив. Тобто ще якось один відсоток надії був, але все одно серце не на місці було", – ділиться спогадами Ольга.

За гарячою лінією в Міністерстві закордонних справ нічого не казали. Наступного дня у мережі оприлюднили прізвища полонених. Тоді родичі створили спільні чати у соцмережах. Туди писали всі новини і статті морських конвенцій.

Волонтери допомогли знайти перевірених адвокатів серед кримських татар та колег Миколи Полозова. А ще самі передавали продукти: Оля просила для батька-ласуна його улюблений чорний шоколад і мандарини.

Разом з мамою іще одного моряка Романа Мокряка Ольга у березні їздила до штаб-квартири ООН. Промову написала за день і виступила перед членами Радбезу. Сподівається, вони таки зможуть вплинути на Росію.