Новини АТО: Що знову відбувається під Авдіївкою (мапа)

"Попри так зване "хлібне перемир'я", яке триває вже другий місяць, війна на Донбасі навіть не думає завершуватись чи переходити в тиху фазу", - передають Патріот України з посиланням на Depo.Війна.

Яскравий тому приклад – Авдіївка, яку у понеділок, 14 серпня, проросійські терористи безперервно обстрілювали з чотирьох напрямків протягом майже цілої доби. Якщо бути точним, то бойові дії там почалися близько 01:00 години ночі і тривали, з короткими перервами, аж до пізнього вечора.

Згідно повідомлення прес-центру штабу АТО, за цей час було здійснено 12 ворожих обстрілів, зокрема 5 мінометних, і при цьому у бік позицій Збройних сил України і житлових районів міста було випущено понад 30 мін.

Про які саме чотири напрямки йде мова, прес-центр не повідомляє, але швидше за все, це традиційні в таких випадках: Крута Балка; терикон поблизу Каштанового, більш відомий, як "Висота 251.2"; Ясинуватський блок-пост (ЯБП); селище Спартак. Зазвичай, бойовики гатять по Авдіївці з цих позицій по черзі, а тут чомусь вирішили вдарити одночасно.

Без сумніву, такі дії рашистів є цинічним порушенням усіх законів гуманізму та правил ведення війни і в черговий раз свідчать про цілеспрямовані дії щодо подальшого загострення конфлікту та свідоме невиконання Мінських домовленостей.

Причому, терористи останнім часом забули про будь-яке маскування чи шифрування – не гребують навіть представниками місії ОБСЄ, здійснюючи обстріли як у їх безпосередній присутності, так і безпосередньо по ним. Достатньо згадати випадок 11 серпня, коли через обстріли міста змушений був перервати свій онлайн-брифінг перший заступник голови Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Україні Олександр Хуг, який у той час перебував в Авдіївці.

"Я прошу вибачення, але я не можу більше говорити. Я бачу, що починаються бойові дії, я бачу розриви снарядів в районі промзони. Я змушений закінчувати", – заявив він тоді на весь світ.

Якщо ж говорити про причини такої уваги терористів до цього міста, то можна стверджувати, що Авдіївка стала заручником свого географічного розташування і того фактору, що лінія фронту "законсервувалася" у її передмісті. Станом на сьогодні це найбільше українське місто, яке знаходиться у такій близькості до тимчасово-окупованих територій "Л-ДНР", тому терористи використовують його у якості мішені.

У напрямку Авдіївки летять міни і снаряди, коли треба спровокувати ЗСУ на активні дії у відповідь (наприклад, щоб російські телеканали змогли зняти потрібну картинку), і коли чешуться руки помститися Україні за вдалі дії на інших ділянках фронту, і коли просто потрібно утилізувати чергову партію російських снарядів з найбільшою шкодою для України, та й у багатьох інших випадках також.

Щоправда, попри всі скептичні прогнози, ситуація в комунальній сфері міста не така сумна, якою була ще півроку тому. Справа в тім, що раніше місто після постійних обстрілів дуже часто опинялося без води та електроенергії – її Авдіївка отримувала з території так званої "ДНР" і у разі чого бойовики могли пошкодити ЛЕП та насосну станцію і не пускати туди українських ремонтників.

У квітні ж цього року місто перепідключили до енергетичної мережі з контрольованої Україною території і стало трохи краще. Принаймні, тепер ремонт пошкоджених обстрілами мереж можна виконувати на своїй території. Якщо вірити повідомленням офіційних осіб, то на черзі вирішення проблем з водою.

Менше з тим, поки лінія фронту проходитиме поруч з містом – Авдіївка продовжуватиме залишатись великою мішенню для терористів "ДНР" і буде обстрілюватись, як би нам не хотілося іншого. А все тому, що бойовики мають час та натхнення, а також можуть дотягнутися.

І триватиме такий стан речей доти, доки лінія фронту не буде відсунута на безпечну відстань на схід. А поки цього не відбудеться, ми й надалі будемо читати трагічні новини про обстріли рашистами житлових кварталів міста, констатуватимемо передкатастрофічний стан комунальної сфери і з сумом підраховуватимемо кількість жертв.

Але найголовнішим у цій всій ситуації бачиться те, що наразі не видно шляхів вирішення даної проблеми. З одного боку Збройні сили України демонстративно не поспішають йти у наступ і відсунути лінію фронту на Схід, а з іншого боку – самі по собі бойовики нікуди не підуть.

Тому, поки що, ситуація залишається у підвішеному стані. Коли і у який бік вона вирішиться – буде залежати від політичної волі української влади і можливості ЗСУ виконати цю волю. Терористи вкотре зробили свій хід. Тепер м'яч знову, виражаючись футбольною термінологією, на половині поля нашої команди.